Ситуація навколо Wildberries виходить на рівень Кремля. Кадиров розраховує, що "шмагати" будуть не його

Кадиров: "кровна помста" і гра на підвищення.

Спочатку про сімейні спори й мільярдний бізнес.

Спор колишнього подружжя Бакальчуків навколо контролю над компанією Wildberries набуває форм розборок у ближньому оточенні Путіна. Коротко нагадаю, що Тетяна Бакальчук, у дівоцтві Кім, вирішивши розлучитися із чоловіком, вдалася до реорганізації свого бізнесу. Було проведено угоду зі злиття з компанією зовнішньої реклами RUSS (підконтрольною Сулейману Керімову). Унаслідок чого було створено нову юрособу – РВБ, директором якої став Роберт Мірзоян (директор RUSS). Ураховуючи масштаби і вплив бізнесу Wildberries, ініціатор злиття Сулейман Керімов діставав не лише формальний дозвіл антимонопольних органів, а й схвалення Путіна. Що логічно, зважаючи на російську політику "імпортозаміщення" й бажання створити "суверенний інтернет". У цій схемі Wildberries розглядали й розглядають як потенційного конкурента таким майданчикам, як Amazon, Alibaba. Класична ситуація в російському бізнесі, коли злиття й поглинання, здатні привести до появи монополіста, особисто схвалюють на рівні президента.

Нові співвласники бізнесу – не чужі для Кремля. Це структури Сулеймана Керімова, який, окрім видобувних активів, власне, рекламного бізнесу, є найбільшим приватним акціонером російського державного банку ВТБ.

Формально угода має вигляд "чистої" – у Тетяни Бакальчук пакет акцій у розмірі 99%, її чоловік має лише 1%. Але останній намагається претендувати на половину капіталу, з огляду на початок процесу розлучення.

До чого тут Кадиров?

Ось тут починається найцікавіше. Владислав Бакальчук родом із Люберців і розвивав свій бізнес у Москві, будучи співвласником одного з найбільших інтернет-провайдерів російської столиці. А ось його дружина Тетяна Кім народилася у Грозному. І для Кадирова, який не тільки монополізував владу в Чечні, а й претендує на роль "арбітра" в бізнес- та інших спорах, котрі торкаються інтересів чеченців і вихідців із Чечні, втручання в її бізнес сприймається як цілком природний процес. Тим паче, що Тетяна як партнерів обрала "конкурентний" бізнес-клан вихідців із Дагестану.

Тому візит Бакальчука до Кадирова видається також логічним і цілком природним. Як і комунікація суті питання – "повернути жінку в сім'ю" й "не дати зруйнувати сімейну справу через передання її дагестанцям". Тут Кадиров зіграв на своїх підданих чудово. Слідом за словами мають бути справи, і ми знаємо про стрілянину біля офісу Wildberries. Нападники були співробітниками силових структур Кадирова, а внаслідок перестрілки було вбито двох охоронців (інгушів, яких найняла RUSS, читай – дагестанський клан).

Варіанти вибору для Кремля.

Уже на цьому етапі у Кремля виникла ситуація вибору. Скасувати угоду зі злиття Wildberries і RUSS до закінчення процесу розлучення Бакальчуків означало б "відкликати слово Путіна" про згоду на передання контролю над компанією структурам Керімова. І паралельно підтвердити претензії Кадирова на роль "наглядача" за всім Кавказом, на яку той заявив претензії після заворушень в аеропорту Махачкали. Поганий варіант, оскільки Керімов та його партнери є важливою групою з погляду збереження керованості Дагестану. І подвійно поганий, оскільки рішення про зміну функціоналу Кадирова й виходу останнього (точніше, не лише його, але насамперед Золотова) на перші ролі в силовому блоці поки не ухвалено. Тим паче, що станом на зараз триває реорганізація "армійського" складника й відбуваються кадрові чистки у ФСБ. Рішення щодо Кадирова є невдалим навіть із погляду часу – надто багато впливу дістане.

Другий варіант – публічно підтримати Керімова, осадивши Кадирова. Але це означатиме публічне приниження керівника Чечні. Адже йдеться про публічне звернення Бакальчука до нього й бізнес дружини, яка народилася у Грозному. А Кадиров де-факто є "арбітром" у справах, пов'язаних із вихідцями із Чечні. Такий ляпас може похитнути негласні домовленості Путіна з кланом Кадирових, досягнуті під час другої чеченської війни.

Тому Путін утримався від прямого втручання на початковому етапі конфлікту. До того ж зараз його функціонал змінюється з "президента-арбітра", першого серед рівних із погляду кремлівських кланів, на царя, до якого можуть лише звертатися по допомогу й захист, але не вимагати самостійного втручання.

Підвищення ставок для Кадирова.

Кадиров чудово розуміє описані вище розклади. Адже зараз ідеться не про бізнес Бакальчуків, а про його місце в оточенні Путіна. Перестановки в міністерстві оборони, переділ сфер впливу всередині ФСБ створюють унікальні можливості для різкого посилення власного впливу. Зокрема з реалізацією ідеї набуття неформального статусу "наглядача за Кавказом". Для цього потрібно піднімати ставки й "дотискати" як опонентів, так і Путіна.

Альтернатива – здати назад – для Кадирова вкрай небезпечна. Адже він так демонструє не лише поразку в боротьбі з іншим кавказьким кланом, а й нездатність вирішити справу, безпосередньо пов'язану з вихідцями із Чечні. Тобто це загроза для його становища всередині, як він вважає, "своєї" республіки.

Тому Кадиров заявляє про нібито підготовку замаху, пропонуючи Керімову та його партнерам "спростувати ці слова". Інакше начебто буде оголошено кровну помсту. Чи може Керімов скористатися пропозицією "спростувати чутки"? Однозначно ні, оскільки він тоді постане в ролі того, хто виправдовується, реагує на претензії "сильнішого" опонента. Що, звісно, призведе до зменшення авторитету і впливу в Дагестані (та й у Москві).

Ситуація патова й виходить на рівень рішень Кремля. Нагадаю написану вище тезу – Путін уже "цар". А цареві пишуть чолобитні. Тобто ідеальним виходом для російського президента є ситуація, коли обидві сторони звернулися до нього по захист. У цьому разі він може бути таким собі арбітром у спорі.

Є дві альтернативи такому сценарію:

1. До Путіна звертається лише одна зі сторін. У такому разі він повинен буде змусити висловитися іншу (наприклад, викликати до себе). Але варіанти компромісу водночас обмежені – адже чолобитна одна й реагувати треба на неї. Простіше кажучи, покарати "кривдника".

2. Обидві сторони підвищують ставки, не звертаючись до Путіна. У такому разі доведеться вдаватися до тактики "покарання обох" – угода про злиття Wildberries і RUSS, найімовірніше, розвалюється. А замість Керімова в партнери Тетяні Бакальчук можуть запропонувати інших партнерів. Із найімовірніших – це структури "Сбербанка" або "ВКонтакте" (як ті, хто контролює інтернет), або Алішера Усманова, котрий раніше займався питаннями, пов'язаними з розвитком онлайн-майданчиків та онлайн-торгівлі. Але тут потрібне рішення Путіна.

Якщо ж рішення не буде, відбудуться наступні кроки сторін протистояння, на які Путіну реагувати доведеться. Але вже у форматі "покарання обох" або – обравши одну жертву для публічного шмагання, що автоматично призведе до переділу впливу на Північному Кавказі. Кадиров розраховує на останнє й на те, що "шмагати" будуть не його.

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора