Доручення Зеленського СБУ "зайнятися" школами Гюлена – стратегічна помилка. Як би нам це не відгукнулося

Який висновок я зробив із візиту президента Туреччини Реджепа Ердогана в Україну? Мої думки:

1. Гарні, позитивні сигнали про активізацію ролі України у транспортних коридорах Центральна Азія – Туреччина – Європа.

Уперше протягом тривалого часу в нас це взяли до обговорення. Це добре. Сподіваюся, дістане практичне продовження, а не тільки залишиться на декларативному рівні.

2. Не менш гарні посили щодо імпорту каспійського газу в Україну через Туреччину і Болгарію.

Так, є питання щодо ціни й умов, якщо дійде до реалізації проєкту. Але те, що обговорювали можливість диверсифікації, яка є життєво необхідною з погляду національних інтересів України, – це позитив.

Знову ж таки, сподіваюся, усе не обмежиться розмовами. В іншому разі й цю, і попередню ідеї можна буде викинути на смітник утрачених можливостей і деактуалізованих концептів. І ця яма в Україні тільки зростає з кожним роком.

3. Дурна і невдала фраза Зеленського про турецьких солдатів в Ідлібі, яку він повторив двічі.

Я вважаю, що це було недоречно і неправильно. Висловлювати співчуття щодо загибелі турецьких військових "в Ідлібі" (сподіваюся, він знає, що Ідліб – це не окрема країна, а територія Сирії) і проводити тут паралелі з Україною – максимально дивний меседж.

Турецькі військові в Ідлібі перебувають незаконно як окупанти. Потрібно вміти використовувати контекст у тему. А ця фраза – це гол у свої ворота.

4. Зеленський доручив СБУ "зайнятися" питанням діяльності гюленівських культурно-освітніх установ.

Це питання Ердоган лобіював від самого моменту перевороту 2016 року. Як тактичний прогин перед Туреччиною – зараховується.

Стратегічно, імхо, помилка. Ми втягуємося в абсолютно непотрібне нам і незрозуміле нашому керівному класу протистояння між Ердоганом і турецьким тіньовим істеблішментом, у якого, я нагадаю, непогані політичні позиції та лобістські мережі у Штатах і Європі. Як би нам це не відгукнулося.

5. Зони вільної торгівлі не підписано. Її відклали до березня.

Це, швидше, позитив, ніж негатив. На мою думку, ЗВТ – це не те, що зараз потрібно Україні з урахуванням наших національних інтересів. Туреччині – так, це потрібно. Нам – не впевнений.

ЗВТ із Туреччиною може вбити нашу легку промисловість, ринок овочів та інші галузі. Так, усе залежить від умов договору, але за будь-яких розкладів ми будемо одержувати менше вигоди від нього, ніж Анкара. Та й вага Туреччини й України непорівнянна. Нам нічим торгувати, нічим впливати на Туреччину, а отже, ми на позиції слабкого на цих переговорах.

Я вважаю великою помилкою те, що в нас у суспільно-політичній свідомості закріпили ЗВТ як виняткові критерії успішності зовнішньої політики. Прагматизм має бути у пріоритеті.

6. Туреччина виділила українській армії $50 млн. Принаймні, таким був заголовок у багатьох ЗМІ.

Дивимося умови. Усі ці гроші Туреччина виділяє Україні, щоб Україна на них закупила турецьке військове обладнання або техніку.

Іншими словами, вигоду дістає Туреччина. Утім, на базі цього пункту можна, за бажання і належних зусиль, вийти на спільне виробництво в галузі ВПК – те, що нам кров з носа треба з огляду на ситуацію з Росією.

7. Якісь розмиті й нечіткі заяви про якісь безликі домовленості щодо чорноморського співробітництва.

Це пріоритетний напрям нашої зовнішньої політики. Туреччина – наш природний тут партнер. Треба говорити. Але зрозуміло, що без яких-небудь зрушень у плані будівництва сильного флоту ми претендувати на масштабну співпрацю з Туреччиною в контексті захисту судноплавства в Чорному морі не можемо.

Якщо Росія перехопить ініціативу, це буде боляче, погано і неприємно.

8. Ердоган і далі надаватиме послуги перемовника і медіатора.

Це ок. Гарний і надійний канал комунікації в питаннях звільнення ув'язнених, особливо кримських татар. Зрозуміло, тут є особистий інтерес Ердогана та його партії. Крим для них – частина регіональної геостратегії.

9. Туреччина побудує житло для 500 кримськотатарських сімей у Херсонській області.

Знову-таки, див. попередній пункт. Україна так і не бере участі в цих процесах. На жаль, держава не щільно працює з кримськотатарською громадою, і Туреччина зараз стає головним гравцем.

10. Поставили планку $10 млрд товарообігу. Наразі це приблизно $4 млрд.

Можу тільки побажати успіхів. Це гарна, амбітна мета. Головне, щоб було чим торгувати, і можна було завдяки цьому розвивати національне виробництво.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора