Якісь аспекти української формули миру Китай готовий прийняти. Але її не вважають реалістичним порядком денним, який готові обговорювати країни Глобального Півдня

Фото: Iliya Kusa / Facebook

Я думаю, візит Дмитра Кулеби в Китай був пов'язаний з обговоренням трьох головних питань, які нас цікавлять на цьому напрямі:

  1. Обхід Росією санкцій через КНР;
  2. Участь КНР у другому саміті миру восени;
  3. Підтримка Пекіном нашої формули миру як основи майбутніх переговорів.

Щодо першого питання, очевидно, домовитися не вдасться. Для Китаю це гроші, експансія, можливості й розв'язання частини внутрішніх питань. Максимум, на який ми можемо розраховувати, – цементування нинішнього статус-кво, який, хоч і не ідеальний, але залишається для нас прийнятним. Наявність рамок краще, ніж їх відсутність. І саме таку планку треба собі й ставити, а не вимагати виходу Сі Цзіньпіна із заявою про "кордони 1991 року".

Щодо другого питання я майже впевнений, що Китай братиме участь, і це буде великим плюсом для конференції. Якщо на саміті обговорюватимуть різні мирні пропозиції й він відбуватиметься в якійсь Саудівській Аравії, тоді китайці точно будуть.

Щодо третього питання все складно, але заява Китаю про підтримку територіальної цілісності й суверенітету України як основи переговорів демонструє, що якісь аспекти формули миру Пекін готовий прийняти, оскільки вони ж  передбачені і їхніми мирними принципами від 24 лютого 2023 року, й у спільній заяві з Бразилією. Проте навряд чи переговори вестимуть на базі формули миру цілком, оскільки її не вважають реалістичним порядком денним, який готові обговорювати країни Глобального Півдня.

Критика щодо Тайваню не має жодного сенсу і значення. Ми з 1992 року визнаємо політику "одного Китаю", як і більшість інших країн, включно з нашими партнерами в Європі та США. Ми залежимо від КНР більше, ніж від Тайваню. Ми нічим не зобов'язані Тайваню. Тому жодного сенсу й жодної вигоди зараз змінювати нашу багаторічну політику щодо КНР і  Тайваню немає.

Отже, візит Кулеби вважаю чудовим відновленням контактів із Китаєм, непоганим сигналом для країн Глобального Півдня й підготовкою до другого саміту миру. Чогось більшого я в цьому візиті не бачу, та й не думаю, що варто його сильно переоцінювати на цьому етапі. Змінити повністю інтереси КНР на нашому напрямі ми не зможемо в найближчій перспективі.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора