Угода про вільну торгівлю вигідніша турецькій економіці, а інтереси українського бізнесу тут не надто враховують

Візит Ердогана до України: головне.

Знаю, що зараз заведено битися в екстазі від того, скільки всіляких "альянсів світла" формують навколо України. Віра у чудеса – це теж добре.

Але я таки виокремлю головне. Тут три моменти.

1. Угода про будівництво підприємства з виробництва БПЛА. Крута історія, дуже класний буст для нашої армії та нашого ВПК, рідкісний випадок, коли створюють СП із переданням технологій. Загалом, я бачу тут багато переваг. Якщо цей проєкт довести до кінця та не зафейлити, можна аплодувати. Це, звісно, фундаментально не змінить військового балансу сил між РФ та Україною просто тут і зараз, але на перспективу – чудові новини.

2. Угода про вільну торгівлю. Я не впевнений, наскільки це потрібна річ. Я вважаю, що у середньостроковій та стратегічній перспективі ми від цього програємо. Цей договір буде вигіднішим для турецької економіки, інтереси українського бізнесу тут не надто враховують. Іноді лібералізації зовнішньої торгівлі треба уникати.

3. Посередницька місія Ердогана. Теоретично це все реалізована історія. Проте мені поки важко зрозуміти, як це змінить переговорний процес. Адже проблема переговорів із Росією не у поганих посередниках чи поганому місці проведення зустрічей, а у предметі переговорів та протилежності позицій сторін. Як Туреччина це змінить, мені незрозуміло.

Я тут бачу більше спроби турецького керівництва набити собі політичних балів та посилити своє позиціонування як альтернативного центру впливу, аніж реальний шанс зрушити переговори з мертвої точки.

До того ж, якщо РФ погодиться на турецький формат, то щоб продемонструвати, що вони можуть домовлятися і відстоювати свою лінію на різних майданчиках із різними посередниками. І шанс домовитися залежатиме зовсім не від Анкари, а від того, на які домовленості підуть РФ та Захід, окрім тих, які вже окреслили за останній місяць.

І останнє. Не треба ліпити з Туреччини військово-політичного союзника України у збройному конфлікті з РФ. Нічого такого немає. Анкарі не вигідний і не потрібен конфлікт із Росією та ескалація в районі Чорного моря. Тому використовують посередницькі ініціативи.

Окрім України, Туреччина має тісні та багатосторонні зв'язки з Росією, якими Анкара жертвувати заради нас не буде. Тому турецько-українська співпраця, як мені здається, завжди залишатиметься "лімітованою". Що все одно не так уже й погано для тих базових потреб, які є у нас.

На відміну від нас, Туреччина веде цілком прагматичну багатовекторну політику, в якій є чітке розуміння, що дає той чи інший рух. Порушувати цей баланс Ердоган поки що не має наміру, що й продемонстрував сьогоднішній візит.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора