У мене дуже погані новини для міністра Федорова

Міноборони планує розв’язати проблеми із СЗЧ і мобілізацією, залучаючи більше іноземців, заявив міністр Михайло Федоров.

Так вийшло, що моя команда багато допомагає іноземцям, які служать в українському війську, з юридичними питаннями. Це якось саме собою трапилося: одна випадкова розмова, один іноземець звернувся до Надії Лабадіної з проханням допомогти розібратися з документами, далі переказав іншому – і понеслося.

У результаті за крайніх пів року ми з командою стали свідками дуже багатьох історій, як іноземцям служиться в українському війську. І мушу сказати, що в мене дуже погані новини для міністра: ми пpoфyкали залучення іноземців до сил обopoни. Як держава ми на кожному етапі створили для них стільки юридичних і бюрократичних пасток, що вони раді забути все це як страшний сон і забути сюди дорогу.

Тут і невиплата обіцяних сум, і кримінальні справи, і витурення із країни тих, хто приїхав служити. І неналежне лікування, і порушення процедур у межах обміну, і pacизм на кожному етапі.

Президент України обіцяв безвіз для всіх, хто їде до нас служити. На практиці добровольці все одно мусять отримувати транзитну візу – і це дуже складний процес.

Людям, які виконують бойові завдання, не оформлюють справи й військово-облікові документи. Під цифровізацію іноземці не потрапляють, їх немає у реєстрі чи "Армії+". Тож отримати онлайн жодні документи вони не можуть, натомість від них вимагають писати рапорти від руки – українською. Від людей, які не факт що знають бодай англійську, а можуть говорити лише іспанською, італійською чи французькою.

Найбільше нарікань на Державну міграційну службу, Міністерство внутрішніх справ і, на жаль, ГУР.

Добровольці з Колумбії, які масово їхали в Україну, почули по сарафанному радіо про негативний досвід земляків – і під кінець 2025 року сюди їхали вже одиниці.

Окрема історія – повернення іноземців на службу після СЗЧ. Один доброволець пів року сидить в Одесі, хоча на нього чекає військова частина. Але не може забрати на службу, бо слідчий ДБР ніяк не може юридично вивести його зі статусу СЗЧ. Так, я знаю, що це проблема не лише для іноземців, але знову ж у контексті приваблення нових військових такі історії є суттєвою перепоною.

"As you can tell by my voice, I'm just getting a little bit frustrated and a little bit lost as to what's going on. If there's anything that I can do to speed up the situation, that would be great". ("Як ти можеш почути за моїм голосом, я починаю трохи нервувати й не зовсім розумію, що відбувається. Якщо я можу щось зробити, щоб прискорити справу, було б чудово"), – каже він моїй помічниці.

І цей бардак коїться роками на фоні шаленого браку людей у силах оборони, особливо на бойових посадах.

Якщо люди просто поїдуть з України зневірені й розчаровані – це пів біди. Будьмо відвертими, деякі іноземці воюють на нашому боці суто з фінансових міркувань – для них це спосіб заробити грошей. Угадайте, хто їх завербує, якщо в них не складеться зі службою в українській армії? Правильно – Роciя завжди зможе заплатити більше. Особливо за людей, які бачили українські підрозділи зсередини. На жаль, добровольці, наприклад, з Куби, охоче їдуть вoювaти на боці pociян.

Україна могла б приваблювати іноземних добровольців кращим ставленням і умовами. Але точно не підходом: будемо вас рекрутувати всіма правдами й неправдами, але коли ви підпишете контракт – то вже ваші проблеми, guys, пишіть паперові рапорти українською. Самі винні, ciao, bambino, sorry.

Це не значить, що я не вітаю ініціативу міністра оборони із залучення іноземних добровольців. Просто варто усвідомлювати, щоб із заклику вона перетворилася на реальність – дуже багато процесів необхідно перебудувати. Це потребуватиме багато часу й багато зусиль. Хоча наявність політичної волі – це вже гарний початок.

Джерело: Inna Sovsun / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора