Шкідливі поради PR-аста. Знімаємо розгромний блокбастер за схемою "Горимо!"
Вибачте, але просто не можу всидіти на стільці рівно і не поділитися з вами кіношедевром, який днями мала задоволення переглянути. Дуже вже хочеться, щоб його побачило якомога більше людей. Цей кіношедевр має поетичну назву Muddy Waters, і ні, це не кліп на пісню LP, і не творіння Стівена Спілберга, це "документальний фільм" на тему корупції в українському футболі.
Драматургія цього творіння проста: якийсь британський журналіст, що зацікавився гучним скандалом навколо корупції у Федерації футболу України, намагається розібратися, чи так це насправді і наскільки глибоко український футбол загруз у цій безодні.
Спойлер: у підсумку, само собою, він доходить висновку, що ФФУ на чолі з її президентом – кришталево чиста організація, яку намагаються обмовити.
Спойлер 2: розслідування вийшло на себе (але це сюжет для окремої рецензії).
З огляду на те, що кращого способу продемонструвати абсурдність того, що відбувається, ніж дати шкідливі поради, людство ще не винайшло, так тому і бути.
Отже, ви плануєте зняти розгромне журналістське розслідування.
Порада 1: для того, щоб розслідування здавалося максимально резонансним і незаангажованим, візьміть іноземного журналіста. Тут деталі не важливі, важливо, що іноземний. Журналіст-фрілансер? Ок, годиться! Беремо! У нього чудовий британський акцент і чесні очі, йому точно повірять. Тим більше, що в нього своя "медіа-кампанія", яка складається із цілої однієї людини, яку може найняти кожен охочий.
Якщо бути чесними, то і спеціалізовані програми зі збору та аналітики розміщуваних матеріалів й основних слів знайти його не можуть, тож варіант для серйозного незалежного розслідування ідеальний – треба брати. Усе одно в українських заголовках (для яких відео, власне, і знімали) буде потім звучати гучне "британські журналісти".
Ну і, нарешті, не буде ж ніхто порівнювати його, скажімо, Twitter-активність з іншими відомими британськими спортивними журналістами? Дурниці якісь... Просто його, як і будь-якого генія, ще не визнав світ і, як будь-яка творча особистість і професійний журналіст, він віддає перевагу прихованості і мінімальній активності в публічній площині.
А інші спортивні журналісти в Британії просто чваньки.
Порада 2: знімаєте якісний документальний фільм? Робіть усе швидко, бажано просто навіть у паніці! Не звертайте увагу на тих дурнів, які кажуть, що якість несумісна з поспіхом – що вони розуміють узагалі. Ви ж знаєте, що швидше, то краще. Тим більше, що вам треба встигнути до певної дати.
Водночас бажано не звертати уваги на деталі і нестикування. Ну кому потрібні деталі, коли йдеться про серйозне розслідування, чи не так?
Ну і нехай один із коментарів "спортивного журналіста Вадима Коробенка" знімали в Києві в день прем'єри (14 листопада 2018-го), яка відбулася в Лондоні о 14.00 (14 листопада 2018-го). І не забувайте про різницю в часі, яка з Лондоном у нас становить дві години (бадабум-тсссс), тобто за київським часом "прем'єра" відбулася о 16.00. Ми ж іще зі шкільної лави знаємо, що таке дедлайни!
Ну і нехай ви в поспіху показали або сказали щось зайве – дивимося пораду 1: іноземний журналіст! Усе інше вже не важливо. До речі, тим, хто помітить те саме "зайве" – шана і повага (не буду забирати ласий шматочок у журналістів-розслідувачів, хоча руки сверблять).
Порада 3: місце презентації вашого кіношедевру має відповідати масштабам останнього, тому треба вибрати "знаменитий (за твердженнями УНН) St. Alban's Centre у Лондоні". Ну і нехай, що, зважаючи на відгуки, знаменитий він тільки своїм кейтерингом і красивими вікнами, зате орендувати його може кожен як для проведення наради, так і для такої масштабної прем'єри, як ваша.
Ну і нехай анонс вашого заходу пройде так, що про нього ніхто не дізнається (адже він з'явиться тільки на українському "Інтерфаксі"), зате ви трохи заощадите на легких закусках, які обіцяли гостям. Та й з огляду на те, що кухня – єдине, чим славиться це місце, вам же більше дістанеться!
Порада 4: публікація матеріалу повинна мати максимально правдоподібний вигляд, тому створіть спеціально для вашого шедевра свіженький і новенький YouTube-канал. Додайте відео там. Готово! Тепер усе має правдоподібний і органічний вигляд.
І УНН же, до речі, стежить за YouTube-каналом, на якому немає жодного підписника, і, як ми пам'ятаємо, дуже любить публікувати матеріали з "перевіреним першоджерелом".
Ніжну любов УНН до таких джерел інформації з певної тематики, як ми пам'ятаємо, можна простежити вже давно. Згадати хоча б "скандал року", який агентство побачило в явно замовній публікації Романа Реведжука, та й інші передруки вельми сумнівних новин, що стосуються Андрія Павелка і пов'язаних із ним скандалів.
Порада 5: забудьте про логіку і публікуйте новини про матеріал, знятий британським журналістом, суто на українських ресурсах. Бажано вибрати ті ресурси, які і без того мають заангажований вигляд. І анонс "прем'єри" вашого шедевра, знятого британським журналістом, який відбуватиметься в Лондоні, бажано дати теж лише в українському "Інтерфаксі", але, звісно, англійською мовою – так солідніше, і анонс же цей для англійців.
Порада 6: правильно дібрані експерти та ті, у кого ви берете коментарі за темою, – запорука успіху. Ви ж не "заказуху" якусь знімаєте, ну правда!
Фільм про корупцію у ФФУ? Візьміть інтерв'ю лише у функціонерів ФФУ, адже так ви продемонструєте свою об'єктивність і неупередженість. У жодному разі не намагайтеся взяти коментарі у:
- журналістів, які займалися розслідуваннями в Україні;
- представників головного фігуранта офшорного скандалу – Polytan;
- визнаних експертів у галузі;
- і, нарешті, тих, кого звинувачуєте у своєму сюжеті.
Краще візьміть інтерв'ю у людей, чиї імена жодного разу не звучали у світлі зазначених скандалів – наприклад, головного редактора "Детектор медіа" Наталії Лігачової і спортивного журналіста Вадима Коробенка.
Ах так, і для "розгону" цього відео обов'язково зверніться до компанії, власник якої токсичний настільки, наскільки і головний герой вашого творіння – Pleon Talan ("Плеон Талан"), яке входить до складу Talan Group і є частиною Provid Group (структури холдингу Atlantic Group Limited). Так-так, саме того Atlantic Group, власник якого – Ендрю Бейн, прославився булінгом і цькуванням свого колишнього СЕО Ірини Новікової. Це додасть гармонійності всьому, що відбувається, адже не дарма прикметник toxic ("токсичний, отруйний") за версією укладачів Оксфордського словника став словом року.