Готувались ми в Единбурзі до чергових виборів

Надійшло повідомлення, що всю виборчу документацію передають до посольства України в Лондоні, а звідти ми (генконсульство в Единбурзі) маємо забрати її самотужки.

Я до того часу вже мав кілька нагод з'їздити впродовж одного дня з Единбурга до Лондона та повернутися назад. Та ще й машиною, і літаком, і поїздом. Спершу (поки освоював маршрут) було цікаво, а потім я дійшов висновку, що це розвага така собі – нижче за середній рівень задоволення. Тому запропонував молодшому колезі "мотнутися" до Лондона по документи: виборчі бюлетені, бланки протоколів, офіційні агітаційні матеріали тощо.

Уже коли мій колега віддзвонився з Лондона, що вже в посольстві й отримує наші документи, я несподівано одержав інший дзвінок. Телефонували колеги з посольства України в Дубліні. Розказали, що на півдоби раніше також забирали в Лондоні свою виборчу документацію. І, як виявилося, під час конвертування в ЦВК до конверта, що був призначений виборчій дільниці при посольстві в Ірландії, поклали бюлетені виборчої дільниці при генконсульстві в Единбурзі.

З'ясувати це раніше вони не могли, бо все це запаковане добро дипломати розпаковувати не мають права, а повинні передавати членам дільничної виборчої комісії, які вже розпаковують, перераховують, беруть на облік і зберігання.

Але оскільки почалися такі проблеми, то я телефоном даю вказівку колезі: розпаковуй наші пакунки та перевіряй, бо мало що вони там у ЦВК іще наплутали. Виявилося, що все добре, у наших пакунках лежали бюлетні, які мали би лежати в Дубліні.

А проблема ще й у тому, що вибори післязавтра. Тобто все це відбувається в останній робочий день перед виборами.

Ну, кажу я колезі, щоб їхав до Единбурга з тим добром, що є. Торгуюся з колегами з Дубліна, щоб прилетіли забрати, а вони у сльози: у них півроку немає посла, тому ні бюджету, нічого іншого хорошого та потрібного для термінових поїздок немає. Ясно, що треба летіти нам з Единбурга.

Благо, що в Единбурзі є генконсульство Ірландії. Дзвоню я своїй колезі та цікавлюся, чи не була би вона така люб'язна видати мені ірландську візу вже! Перші її сумніви щодо стану мого психічного здоров'я усуваю фразою: приїду – розкажу, чому так терміново, ти не лише повіриш мені, але й посміємося разом.

Одним словом, за годину маю ірландську візу, увечері вертається колега з чужими бюлетенями, вранці я сідаю на літак і лечу до Дубліна, їду в посольство, віддаю їхні бюлетені, забираю свої, гуляю 30 хвилин якимось красивим парком із монументом Оскару Вайлду, сідаю на літак, повертаюся до Единбурга, дорогою міцно притискаючи до серця дорогі (тепер уже у прямому значенні) мандрівні виборчі бюлетені. Вибори відбуваються успішно. Усі 30 осіб голосують.
І ось навіщо я все це розповідаю?

До Дубліна я літав зручно та дешево на Ryanair.

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора.