У випадку зради владою нашої держави готовий до повстання

Зараз у голові декілька думок:

• не сприймаю екзальтації, паніки, хамства, фальші;
• думка людей, які після багатьох років війни з Росією стоять на проросійських позиціях, мене геть не цікавить; "по Росії ностальгія – чемодан, вокзал, Росія..." Бидлу – бидляче. Іншого не буде;
• сьогоднішня поведінка влади в більшості ідентична діям влади минулого; деколи здається, що влада Зеленського – це реінкарнація влади Порошенка;
• разом зі своїми побратимами неодноразово висловлював готовність до конструктивної, державної співпраці з існуючою владою; "надія вмирає останньою";
• у випадку зради владою нашої держави готовий до повстання; хоча дуже не хочеться;
• Україні вкрай необхідний об'єднаний, державно-патріотичний, понадпартійний "Рух"; без такого об'єднання наша держава приречена на силове протистояння;
• не сприймаю, коли патріоти з різних громадсько-політичних середовищ гризуться між собою і роблять один з одного ворогів; геть чвари! Хай живе Україна!;
• серед так званих слуг народу є велика кількість патріотів України, але й ворожого елементу там достатньо. Сподіваюся, що природний процес відділення "зерен від полови" пройде найближчим часом і не все буде так погано, як вимальовується для цієї "партії";
• військові, працівники СБУ, МВС, СЗР, антикорупційних органів не мають виконувати злочинних наказів, котрі протирічать закону Божому, національним інтересам українського народу і Конституції України; їх виконання – злочин! Це я про відступ, здачу відвойованих територій, виконання політичних замовлень тощо;
• "золотим фондом" нашої нації є воїни і волонтери, які стали на захист держави. Неповага до них – це зрада українського народу.

І на завершення.

Володимир Зеленський – президент, якому навіть по закону залишилося бути на своїй посаді вже на пів року менше. Мені справді дуже хочеться, щоб ті добрі речі, про які він говорив і говорить, були реалізовані. Але їх виконання не має принести в жертву честь і гідність української нації.

Володимире, я вже "замахався" звертатися до тебе (до війни ми спілкувалися на "ти") в надії почути хоч щось у відповідь. У мене зараз стан людини, яка має прийняти для себе остаточне рішення: "Бути чи не бути". Нас таких, які зараз приймають рішення, – десятки і сотні тисяч.

Урешті, ідеться про долю всього українського народу і нашої державності. Прошу, почни спілкуватися з тими, хто бачить трошки далі за межу свого "хутора" і готовий на самопожертву заради нації і держави.

Слава Україні!

P.S. Друзі та подруги, вибачте за деяку сумбурність своїх думок! Накипіло...

Джерело: Дмитро Ярош / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора