За іронією долі головний виграш Коломойського – перемога на виборах Зеленського – став початком кінця

Ігор Коломойський багато виграв, коли став на бік держави у 2014-му. Але все це програв, коли почав грати проти держави.

За іронією долі саме головний виграш Коломойського – перемога на виборах близького до нього кандидата Володимира Зеленського – став початком кінця.

Під враженням від перемоги і вікна можливостей Коломойський почав брати шматки влади, що стрибали йому в руки: він зайшов і в Офіс президента, і в Кабмін, і до парламенту. І водночас ударив по всіх американських вузлах впливу в Україні – по "ПриватБанку", по Нацбанку, по енергетиці, по НАБУ. Виникає враження, ніби Коломойський хотів показати, що Америка без нього у складних українських справах не розбереться, що у нього на руках усі козирі, і хотів розторгувати свій вплив в обмін на недоторканність.

Але ось парадокс – щойно Коломойський показав усім, що у його впливу немає меж, як усе це почало не збільшувати його вагу, а збільшувати його токсичність.

Американці справді не розібралися в українських розкладах. Бо це не було і не є їхньою метою. Вони зрозуміли для себе головне – Коломойського в Києві ніхто не контролює й обмежити його вплив не може. І вирішувати проблему Коломойського треба у Вашингтоні.

Держдеп працює з інститутами влади і громадянського суспільства, працює з лобістами, але не працює з олігархами. Глобальні інтереси Заходу тепер відіграють уже набагато більшу роль, ніж особисті інтереси доморощених олігархів. Понятійні "договірняки" не працюють там, де мають працювати правила, інститути, стратегії. Не всі розуміють досі, що ці зміни стали незворотними. Не всі розуміють, що влада – це не торговельний майданчик, а інструмент досягнення поставлених цілей.

Не думаю, що на владу у нас чекають глобальні зміни, не думаю, що українська влада наважиться проводити зачистку Коломойського. Банкова і далі живе за "понятійками", і тому Коломойський залишається опорою влади, від якого влада, як і раніше, залежна. Офіс, керований Андрієм Єрмаком, потребує олігархів. Без них він не вміє показувати себе на телеканалах і в інтернеті, призначати кадри в держоргани, вибудовувати управління у стратегічних галузях, збирати кеш для щомісячних доплат своїм депутатам у Раді та для партії.

Удар по Коломойському значно посилює вплив США в Україні. Це, мабуть, єдиний наразі очевидний результат санкцій США проти Коломойського в українській політиці. Подивимося, чи буде це достатнім струсом для президента Зеленського, щоб перезавантажити своє оточення і почати робити структурні реформи. Офіс Єрмака зараз не здатний працювати на випередження й очолювати модернізацію країни, він приречений тільки рефлексувати на те, що відбувається, безнадійно відстаючи від змін.

Джерело: Юрій Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора