Коли цей стереотип помре? Право працювати ми вибороли, а цей баласт досі не скинули

Нещодавно чула дуже щирий крик душі Тоні Матвієнко, що вона задовбалася готувати на всю сім'ю. І, бачить Бог, їй подумки потисла руку чи не кожна жінка. Я щиро не розумію, як жінки, які працюють повний день, примудряються годувати родину тричі на день. Серйозно. Робочий день за неймовірно оптимістичного сценарію десь до 18.00–19.00. Ще мінімум 40 хвилин дорога й перевдягнутися вдома. І потім що, одразу на кухню й готувати до відбою? А коли спілкуватися з дітьми, які не бачили тебе день? Гратися? Господи, та в нас новий сезон "Венздей" чекає третій день.

Думаю, треба просто нарешті домовитися, що в комплекті з жінкою ця опція не йде. Кожен здобуває їжу сам. Ну так, малечу шкода, а шо робити? Урешті, є садок, няні, кафе у школі, забрати бутерброд у дитини, мама якої не приєднається до цього пакту. Мам, я знаю, що тобі шкода онучок і що я росла інакше, але хай розвивають бійцівські навички.

До речі, мені часто казали, що я не схожа на ту, яка готує вдома. А як такі виглядають – трошки мертві? Ну правда, коли цей стереотип уже помре? Бо право працювати на повну ми якось вибороли, а цей баласт досі не скинули.

На фото – візуалізація гармонійного життя. Апероль у фокусі. Дитина поруч.

Джерело: Катерина Коберник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора