Не певна, що любов урятує світ. Нас урятує ядерна зброя. Любов допоможе протриматися

Я не сміялася майже чотири роки. Посміхалася, але не сміялася. Просто забула, як це. Найкраще про причини сказала Аляска: неможливо жити щасливо, усвідомлюючи той абсолютно нелюдський біль і несправедливість навколо. Вона говорила, а я думала, як добре, що я така не одна. Думаю, таких людей, насправді, дуже багато.

Уперше з лютого 2022 року я засміялася, редагуючи текст про тварин, які в 2025-му народилися в українських зоопарках. Мене насмішила гуанако Санчо. Почала сміятися й це перейшло майже в істерику зі сльозами. Саме в той момент я усвідомила, що м'язи лиця не пам'ятають, як це.

День Валентина – прекрасне свято мирного життя. Його можна захопливо святкувати і так само натхненно стібати. Але любов – єдине, що тримає людей навколо живими. Один до одного, країни, батьків, дітей, сторонніх людей. Непогано тримає ненависть, але любов – сильніше. Ненависть урешті роз'їдає зсередини. Любов робить вразливими, але додає сили.

Казарін казав, що кожен день життя країни після весни 2022-го – це як плюс один день для людини, яка мала померти, але якимось дивом вижила. Я добре знаю це відчуття. І дуже хочу, щоб у нас лишилася здатність любити. Щоб вона не зникла, як навичка голосно і від душі сміятися. Не певна, що любов урятує світ чи конкретно нас. Нас урятує ядерна зброя. Любов допоможе протриматися, доки якась добра душа її зробить.

Джерело: Катерина Коберник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора