Росія і Китай створюють альянс, подібний до США й Канади. Щойно це віддзеркалення виникне, світ опиниться в зовсім іншій реальності

Новий формат глобального острова, який складається з Китаю, Центральної Азії, РФ, Ірану й КНДР, впливатиме не лише на Індо-Тихоокеанський регіон і стратегію США, а й на Україну, оскільки наш східний фланг відкритий у бік Азії.

Це розуміли й українські геополітики (Липа, Рудницький), які малювали Україну із внутрішнім Азовським морем і Кубанню. Зараз це все має вигляд суто фантастики, але є закони просторової (географічної) динаміки країни, згідно з якими в разі протистояння із зовнішньою силою фланг має упиратися в природну перешкоду або він "обрізатиметься" під зовнішніми ударами.

До речі, Рудницький виділяв три властивості просторової реальності України:

– міст між Азією і Європою;

– відкриті на схід кордони без природних перешкод (якими в наші дні, хто б міг подумати, стали мегаполіси й міста сходу);

– перетин геополітичних векторів сили із заходу на схід і з півночі на південь.

Таке положення потребувало застосування інноваційного, а не клішованого геополітичного дизайну й мудрості політичних еліт із наступністю рішень протягом десятків років незалежності. Нам не пощастило ні з першим, ні з другим. У чому небезпека світового острова? Він створює синергію у вигляді двох учасників: РФ – Китай. РФ – ресурси і ядерна зброя; Китай – масштаб ВВП, технології, людський капітал, продуктивність праці.

По суті, це дзеркальне авторитарне відображення іншої, цього разу демократичної синергії через океан – Канади і США. Де: Канада – ресурси, США – масштаб ВВП, технології, ядерна зброя і людський капітал. Це як інь і ян сучасної геополітики. Щойно це віддзеркалення виникне, світ опиниться в зовсім іншій реальності.

Змінити ситуацію може лише геній дипломатії, котрий рівний за масштабом Кіссінджеру, який зможе запропонувати Китаю угоду номер два. За умови, що Китай погодиться на неї, а це зовсім не очевидно. Адже в Китаю зараз є лише два варіанти:

1. Збереження колишньої угоди із Заходом: багаті ринки ЄС і США, доступ до яких контролюють морські імперії (Британія, США) за допомогою контролювання ними морських торговельних шляхів.

2. Поки що бідні ринки Євразії (світового острова), доступ до яких повністю контролює сам Китай з допомогою вибудовування сухопутних комунікацій, невразливих із боку морських імперій.

Перший варіант – модель Ніксона – Ден Сяопіна. Кимерика. Другий – Монгольська імперія 2.0. Нові шовкові шляхи й захищений сухопутний контур оборони. А може, третій варіант, запропонований ще не відомим нам генієм західної дипломатії?

Джерело: Алексей Кущ / Facebook