Здається, догралися. За чутками, МВФ украй незадоволений ситуацією з неповерненням валютного виторгу в Україну

Здається, догралися...

Ознака розуму – здатність до превентивної реакції на потенційні ризики, особливо коли є ті, хто постійно звертає на них увагу. До того ж безоплатно.

Приблизно рік я пишу про проблему неповернення зернотрейдерами валютних надходжень в Україну. Коли валютний контроль у банках закривають фіктивними довідками про банкрутство контрагента – "покупця". А також про фіктивний експорт зерна деякими приватними компаніями для одержання відшкодування ПДВ від держави.

Ідеться про неповернення у країну валютного виторгу розміром до $6 млрд. Що стосується масштабів фіктивного відшкодування ПДВ, то, за моїми оцінками, йдеться про суму до 10 млрд грн, виплачених із бюджету.

Найдивовижніше, що у нас є внутрішній "лібертинаж", який щиро вважає, що вся країна має напружуватися в забезпеченні функціонування "зернового коридору", під вогнем противника відвантажувати зерно, валютний виторг за яким може залишатися "де завгодно", хоч в офшорі, хоч у кеші.

Але я попереджав, що рано чи пізно наші союзники запитають: "А якого, власне, ми маємо витрачати на вас гроші наших платників податків, якщо ваші компанії, які начебто мають бути зацікавлені в захисті своєї держави, не хочуть навіть повернути свій виторг в Україну, підтримавши платіжний баланс країни?"

Тобто йдеться не про передання свого валютного виторгу, а просто про його повернення у країну!

І от союзники "запитали". За чутками, МВФ украй незадоволений ситуацією із неповерненням валютного виторгу в Україну.

У НБУ навіть провели спеціальну нараду з банками щодо валютного контролю. От невже обов'язково треба доводити ситуацію до окрику ззовні?

Група нардепів почали розбирати ситуацію із неповерненням валютного виторгу у країну. Не минуло й року...

Зрештою, зменшили строк повернення валютного виторгу до 90 днів. Але, знову ж таки, звалили всіх під один гребінець. Якщо для несировинного експорту строки повернення валютного виторгу потрібно збільшити до 180 днів (а можливо, як стимул для складної продукції, і зовсім скасувати), то для експорту сировини, де розрахунки проводять за стандартною процедурою через розкриття банківського акредитиву, і 90 днів дуже багато, 60 днів із дати перетину кордону цілком досить.

Ніхто так довго не розраховується за зерно. Просто зернотрейдери мають свої офшорки, на які вони відвантажують офіційно своє зерно з України. А реальні контракти на продаж зерна укладають уже офшорка і справжній покупець.

От і виходить, що валюта заходить на офшорку щонайбільше за 30 днів (насправді раніше). А вже офшорка тримає її на своїх рахунках за кордоном 90 днів (раніше 180 днів).

Отже, зернотрейдер завжди має на своїх офшорних рахунках 90-денний обсяг продажів (раніше піврічний). А країна, відповідно, недоотримує валютний виторг за цілий квартал (раніше за пів року).

Ба більше, багато компаній і цього валютного виторгу не повертають: просто подають на свою офшорку в суд, банкрутують її і закривають валютний контроль в українському банку довідкою про фіктивне банкрутство.

Офшорка, до речі, коштує кілька тисяч доларів. Довідка про фіктивне банкрутство – стільки ж.

Тепер цим почали займатися нардепи. Рік потому. А коли почнуть займатися фіктивним експортом і відшкодуванням за ним ПДВ коштом держави? Ще за рік?

Але, думаю, нас змусять зайнятися всім цим набагато раніше. Або потреба змусить. Шкода, що про превентивну мінімізацію ризиків у нас ніхто нічого не чув...

Джерело: Алексей Кущ / Facebook