Для Кремля це означає втрату одного з ключових ринків і ще один сигнал
Коли перекривають гроші: чому мафіозний режим РФ втрачає опору
Російська війна тримається не на ідеології й не на пропаганді "вставання з колін". Її реальна основа – гроші. Поки мафіозний режим у Москві зберігає доступ до нафтових доходів, він здатен фінансувати агресію, компенсувати воєнні втрати й підтримувати внутрішню лояльність еліт. Але саме цей фундамент сьогодні починає помітно просідати.
Чорний ринок російської нафти, який Кремль роками видавав за докази своєї "стійкості" й уміння обходити санкції, опинився під серйозною загрозою. Мільйони барелів застрягають у сховищах, і причина цього – не лише нові обмеження з боку США та Європи (арешти танкерів "тіньового флоту" Росії вже стають буденністю). Як зазначає колумніст Bloomberg Хав’єр Блас, ключовий фактор значно більш прагматичний: дотримання правил стало дешевшим і безпечнішим, ніж їх порушення.
Для покупців санкційної нафти – передусім Індії й Туреччини – легальні альтернативи сьогодні доступні за розумними цінами й без серйозних політичних ризиків. За останні два місяці ці країни без особливих зусиль почали переключатися на нафту, що не підпадає під обмеження. У результаті російські поставки втрачають привабливість, а колишня модель надзнижок перестає працювати. Мафіозна економіка, яка звикла заробляти на сірих схемах, стикається з банальною ринковою логікою.
Схожа ситуація складається і для Ірану. Його експорт майже повністю зав’язаний на Китай, який сьогодні купує приблизно 95% іранської нафти й приблизно 60% російської. Ці відносини здаються взаємовигідними, але насправді лише посилюють залежність Москви й Тегерана від одного центру ухвалення рішень. Китай отримує дешеву енергію й потужні політичні важелі, а диктатури – дедалі менше простору для маневру.
Пекін теоретично може компенсувати обсяги, від яких відмовляються Індія й Туреччина, спрямовуючи санкційну нафту до стратегічних резервів. Але навіть у цьому сценарії Росія й Іран опиняються не бенефіціарами, а заручниками. Їхні доходи перетворюються з інструменту зовнішнього контролю на джерело суверенної сили. Альтернатива ще більш болюча: скорочення видобутку і прямий удар по бюджетах, які й без того зазнають серйозного тиску.
Показовим є й розворот Індії. Найбільші нафтопереробні компанії країни – Indian Oil, Bharat Petroleum і Reliance Industries – відмовилися від нових закупівель російської нафти на березень і квітень. За даними Reuters, Нью-Делі може утримуватися від російських постачань і надалі, розглядаючи це як частину стратегії зближення зі США. Для Кремля це означає втрату одного з ключових ринків і ще один сигнал: світ поступово вчиться обходитися без мафіозних постачальників.
Діра в російському бюджеті вже в січні цього року виявилася помітно глибшою, ніж рік тому. І всі тенденції вказують на те, що краще не стане. Військова економіка потребує дедалі більше ресурсів, а джерел для їх поповнення стає дедалі менше. Ілюзія фінансової невразливості розвіюється.
Важливо розуміти: для мафіозної системи фінансові потоки – це не просто джерело доходів, а механізм управління. Гроші забезпечують лояльність еліт, роботу репресивного апарату й відносний соціальний спокій всередині країни. Поки нафта продавалася – хай і зі знижками, через сірі схеми й посередників, – режим міг компенсувати воєнні невдачі й відкладати розплату на майбутнє. Нині цей простір для маневру стрімко скорочується.
Зниження нафтових доходів б’є одразу по кількох рівнях системи. По-перше, зменшується ресурс для продовження війни – не лише у воєнному, а й у політичному вимірі. По-друге, посилюється конкуренція всередині самої еліти за доступ до грошових потоків. І по-третє, зростає залежність від зовнішніх гравців, передусім від Китаю, який у цій конфігурації перестає бути партнером і стає арбітром.
Це принциповий момент. Мафіозна держава може існувати лише в умовах відносної автономії своїх тіньових доходів. Щойно контроль над ними зміщується назовні, система втрачає стійкість. Росія дедалі менше заробляє на нафті й дедалі більше продає власну залежність – погоджуючись на умови, які ще кілька років тому вважалися б неприйнятними.
Сучасна Росія – це не енергетична наддержава і не "геополітичний гарант". Це мафіозна система, що побудована навколо тіньових потоків, "сірих флотилій" і постійного обходу правил. Вона не пропонує партнерам розвитку, безпеки чи технологій. Вона продає ризик – і цей товар купують дедалі гірше.
Саме про це докладно йдеться у книжці "Мафіозна держава: як Росія не змогла стати демократичною", яка вийшла під моєю редакцією. У ній продемонстровано, як кримінальні практики були вбудовані в саму тканину держави, як тіньова економіка стала опорою політичної стабільності режиму і як залежність від нелегальних доходів перетворилася на його головну вразливість.
Сьогодні боротьба з доходами мафіозного режиму виходить на перший план. Не гучні заяви й не символічні жести, а системне перекриття фінансових потоків підточує здатність Кремля вести війну. Кожна альтернатива санкційній нафті, кожна відмова від "сірих схем", кожен додатковий ризик для посередників послаблює цю конструкцію.
Для мафіозної держави це завжди критичний момент. Тому що без грошей не працюють ні війна, ні репресії, ні міф про власну силу. І саме тому удари по фінансовому фундаменту режиму виявляються значно ефективнішими за будь-які декларації.
Джерело: "ГОРДОН"
Фото: із особистого архіву