Культ слабкості, який останнім часом переміг на Заході, робить жертвами "ізраїльської воєнщини" всіх жителів Гази, навіть терористів ХАМАС

У засудженні Ізраїлю у світі склалася дуже дивна, хоч і цілком передбачувана коаліція. Зрозуміла непереборна ненависть до Ізраїлю різноманітних аллахуакбарів – їм упоперек горла стоять живі євреї в будь-якій близькості від їхньої Аль-Акси (утім, і всі живі євреї взагалі). Зрозуміла повна підтримка терористів Путіним – йому треба відволікти світ від агресії в Україні й укотре напаскудити американцям, союзникам Ізраїлю. Дивність у тому, що повну однодумність із ними виявили люди, зазвичай у всьому протилежні ісламістам із Путіним: молоді, освічені, добре одягнені, прогресивні, ліберальні (нехай навіть у їхньому власному, а не в цьому сенсі цього слова), модні – сіль землі Заходу, втілення всього того, що й ісламісти, й Путін зневажають і ненавидять і з чим вони ведуть свої священні війни.

Але дивина ця – уявна. Ці люди так само непримиренно борються (чим і як можуть) проти Заходу, свого ж рідного.

Захід, зрештою, давно звик. За останні дві сотні років ледь не в кожному поколінні неодмінно були його ненависники, більш-менш революційні (востаннє справа доходила до обожнювання мертвого Леніна і живого Мао Цзедуна).

Захід не тільки дозволяє своїм дітям порівняно безпечно викривати його реальні чи уявні вади, але й час від часу дослухається до їхнього перманентного протесту. Сам же протест став природним станом молодих душ, причому незалежно від його миттєвих цілей і гасел.

Сучасні борці поставили перед собою шляхетні цілі непримиренного захисту всіх і всього, що в їхніх уявленнях зазнає утисків і наруг – жінок, чорних, ЛГБТ, природи тощо. До пригноблених і пригнічених вони віднесли й палестинських арабів, не розрізняючи, як хто з них ставиться до відрізання голів єврейським дітям, – віднесли вже за те одне, що вони слабші за ізраїльську армію.

Нинішній "порядок денний" оголошує слабкого правим у будь-якому разі, оскільки сильного завжди розглядають як агресора. Будь-який вияв сили визначається або як мачизм, або як колоніалізм – і не може бути нічим іншим. Тому жодного співчуття сильний викликати не повинен, навіть у тому разі, коли він має рацію і діє проти очевидного зла. Цей переможний культ слабкості в поєднанні зі звичайними соціалістичними вимогами загального рівняння і робить жертвами "ізраїльської воєнщини" всіх жителів Гази, включно з навіть відвертими терористами-хамасівцями – вони слабші.

Але слабкістю неможливо здолати зло – ні ХАМАС, ні путінську Росію. Можна лише солідаризуватися з ним.

Джерело: Leonid Nevzlin / Facebook