Сфера впливу РФ розпадається. Україну втрачено назавжди. Ідея Союзної держави з Білоруссю є сумнівною. А Молдова дивиться в Європу

Фото: Лилия Шевцова / Facebook

Діалог Заходу з Росією стає розмовою двох сторін, які розглядають одна одну як загрозу. А це виключає перспективу співпраці, зазначила російська політологиня Лілія Шевцова.

Самотня і неприкаяна держава.

2020 рік став роком світового апокаліпсису. Міжнародні та національні системи управління, демократії й авторитаризми, найбагатші й найбідніші – усі виявилися безсилими перед епідемією.

Але відчай прискорив глобальні процеси. На поверхню виходять тенденції, які визначатимуть світовий розвиток. Погляньмо на ті, що вплинуть на Росію.

– Захід повертається до призабутих стандартів. Триває пошук "нового лібералізму", який би запустив цінності, віддані іншим політичним течіям. Серед них – національна ідентичність, колективізм, рівність і справедливість. Коронакриза змусила ліберальні демократії розпочати "зелений" поворот – боротьбу за забезпечення життя, його екологічно чисте оточення і створення альтернативної економіки.

– Триває перегрупування сил. Найдинамічнішими є "зелені" партії. Їхній підйом відбувся 2019 року під час виборів до Європарламенту. Учора центристські партії зазнали впливу правих популістів; тепер вони переймають ідеї "зелених".

Європейський союз видав "Білу книгу", яка формулює механізм "зеленого" повороту в політиці та економіці. Президент Байден іде слідом за Європою зі своєю "зеленою" доктриною.

– Ми бачимо поворот світу до альтернативної моделі економіки. Ідеться про транзит до поновних джерел енергії, передусім – вітрової та сонячної генерації. ЄС інвестує у транзит у 2021–2027 роках €100 млрд. На ці джерела енергії в ЄС припадає вже 21% енергоспоживання, у Німеччині – 42%, а у Великобританії – 33%. Німеччина витратить на здійснення національної водневої стратегії €9 млрд. Нова адміністрація США планує спрямувати $2 трлн у проєкти "чистої" енергії. Китай є лідером у виробленні технологій із виробництва сонячної енергії і з інвестицій у поновну енергетику.

Як у цей контекст вписується Росія зі своєю сировинною економікою? "Росія більше не бензоколонка", – заспокоює нас президент Путін. Росія – "країна з яскраво вираженими новими технологічними можливостями". Тоді чому Росія посідає 46-те місце у глобальному інноваційному індексі?

– Розпочинається консолідація західного клубу. Причому на базі цінностей. Західна спільнота намагається повернути життєздатність, зміцнюючи себе всередині. Але перехід до нової моделі ліберальної демократії потребує й нового лідерства, і нової західної еліти.

– Нормативна консолідація Заходу посилить взаємне відчуження демократій і Росії. Замах на Навального з використанням хімічної зброї став для Заходу потрясінням. Тепер там складно буде повірити президенту Путіну, який намагається переконати світ, що ми "дуже миловидні".

ЄС продовжив санкції стосовно Росії. США готові ввести проти Росії нові санкції за застосування хімічної зброї. Вашингтон може пустити в хід DETER Act, який містить санкції проти російських держбанків і нових енергетичних проєктів, а також заборону на купівлю російського держборгу. Ду-у-уже неприємно!

– Посилення недовіри Заходу до Росії не означає її ізоляції. Демократії будуть із Росією розмовляти, намагаючись уникнути її агресивності і прагнення реваншу. Звичайно, будуть! Однак діалог Заходу з Росією стає розмовою двох сторін, що розглядають одна одну як загрозу. І готових до сутичок! Це відкидає перспективу надійної співпраці.

– Розпадається російська сфера впливу. Середня Азія – у китайській кишені. Україну втрачено назавжди. Білорусь іще під кремлівською парасолькою. Але білоруський протест робить сумнівною ідею Союзної держави. Молдова дивиться в Європу. Прихід Туреччини на Південний Кавказ схожий на ляпас російській державній гордині.

– Російський дискурс явно розгублений. Одні кажуть Заходу і російській галактиці: ну, і не потрібні ви нам! Ми з периферії Заходу готові стати периферією Китаю. Але чи буде нам комфортно в новій ролі?

Час звикати до одиночного плавання, кажуть інші. Але Росія не може бути одиначкою без загрози втратити себе! Участь у глобалізації та продаж ренти – це наповнення російського бюджету і спосіб життя російської еліти. Взаємодія із Заходом – можливість участі у світовому технологічному прогресі. Окрім того, Росія може бути державою, а отже, зберегти хребет системи – тільки через відносини з іншими і передусім великими країнами.

– Відбувається вичерпання зовнішнього ресурсу російської системи. Таким є результат відчуження Росії від передової цивілізації, послаблення сфери впливу і переходу світу до "зеленої" економіки. Кремлю доведеться покладатися на внутрішні джерела виживання. Але з огляду на їх обмеженість сподіватися передусім на репресивний ресурс. Парадокс у тому, що й він обмежений! Відсутність мобілізаційної ідеї, корупція влади, злиття силових структур із власністю закладає їхню деградацію.

– Російська система, проте, зберігає потенціал. Відсутність альтернативи; страх населення, що Росія повторить долю СРСР; епідемія, яка паралізує, – усе це утримує стабільність. Оскільки розвиток їй загрожує, влада переводить Росію в режим загнивання. Коли гниєш, немає сил на бунт, і те, що розкладається, не може обвалитися. Гнити можна нескінченно...

Але почала працювати логіка вичерпання. З одного боку, Кремль діє технологічно, ліквідуючи загрози своєму виживанню. Але спосіб відповіді на поточні виклики призводить до стратегічних провалів. Хіба не зрозуміло, що замах на вбивство Навального робить Росію світовим вигнанцем? Хіба відмова від розвитку може забезпечити виживання? Хіба призначення наглядачів не викликає невдоволення регіонів? Хіба підтримка Лукашенка збереже симпатії білорусів до Росії? Хіба бетонування політичного простору не призведе до того, що його почнуть підривати зсередини? От же ж гірка іронія: те, що здається порятунком, виявляється державним самогубством.

Коронавірус змусив світ шукати шляхи відновлення. Росія, навпаки, намагається себе заморозити в минулому. Самотня держава, боягузливий політичний клас, деморалізована влада і населення, яке втомилося від цієї влади. Ось наш нинішній пейзаж. Але в цьому сумному пейзажі є й надія. Хабаровськ, Шиєс, Куштау стали символом, який свідчить, що Росія не безнадійна.

Головне завдання для росіян 2021 року – зберегти життя собі та близьким. Питання в тому, коли ми зрозуміємо, що забезпечення нашого життя і його якість вимагатимуть від нас замислитися, чому ми загниваємо і чому вселяємо жах навколишньому світу.

Джерело: Лилия Шевцова / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора