Використання в якості жартівливої лякалки на "Прямому" людей у формі ЗСУ – це окреме питання. Дуже смішно, животи надірвеш
Під час імітації "захоплення" на "Прямому" ніхто не помер від страху, але не факт, що шок не наздожене чийогось неміцного здоров'я пізніше, зазначив журналіст Леонід Швець.
Канал "Прямий" учора неймовірно хайпанув. Імітація збройного захоплення телестудії у прямому ефірі комусь здалася блискучою знахідкою.
Ведучі ток-шоу Микола Вересень та Світлана Орловська отримували неприховане задоволення від біганини людей з автоматами, у камуфляжі і масках і від звуків стрілянини ззовні, а масовка у студії була налякана всерйоз. Немолоді тітоньки, спокушені невеликим гонораром і можливістю "засвітитися" в телевізорі, були в шоці й незграбно намагалися сховатися під тумби. Безпосередньо під час "захоплення" ніхто від страху не помер, але не факт, що переляк не наздожене чиєсь неміцне здоров'я пізніше.
Окреме питання – використання в якості жартівливої терористичної лякалки людей у формі Збройних сил України, дуже смішно, ха-ха, животи надірвеш.
Сьогодні на каналі вибачилися за "невдалий жарт", але тепер спробуй зрозумій, чи не жартували, коли вибачалися.
Телевиробництво – справа складна, у ній задіяно безліч людей, і вочевидь, що про "жарт" знав не один десяток журналістів, редакторів і технічних співробітників, але ніхто не послав авторів ідеї туди, куди повинен був послати, не влаштував скандал і не зарубав затію при корені. Гості ефіру теж не знайшли причин відмовитися брати участь у виставі, нікого не знудило, ніхто не встав і не пішов. Уявлення про те, що таке добре і що таке погано, безнадійно зіпсовані, і цим український телеефір дедалі менше відрізняється від російського.
Показово, що жодні моральні гальма не зупинили ні Вересня, який колись чимало попрацював на "самому" ВВС, ні Орловську, яка віднедавна поєднує роль ведучої з керівництвом каналу, що старанно здійснює пропагандистське обслуговування Петра Порошенка. Тобто саме вона була в ефірі найголовніша. Світлана Орловська носить горде звання лауреата національної премії "Людина року 2018" у категорії "Телевізійний журналіст року". Вона і справді уособлює типові риси українського тележурналіста: талановито попрацювавши на каналах "112 Україна" і NewsОne, перебралася на "Прямий". Це відчайдушне кочування від медведчуківських до порошенківських і назад – звичайна справа на нашому медіаринку, де всі давно припинили чогось соромитися. Микола Вересень теж, до речі, працював на NewsОne і в холдингу "Вести", як і інша зірка "Прямого" Матвій Ганапольський. Що притаманно, саме таких кочівників, тонко етично відтюнінгованих професіоналів, наймають моралізувати у прямому ефірі.
А наймасштабніше шоу з камуфляжем як за кількістю задіяних осіб, так і за підлістю, нагадаю, улаштував якраз найулюбленіший на "Прямому" персонаж. Невдовзі виповниться рік, як головнокомандувач Порошенко своїм указом запровадив воєнний стан у 10 областях України та в її територіальних водах. Країну-воїна по-справжньому налякав нібито різкий ріст імовірності переходу локальних боїв "малої інтенсивності" в тотальне зіткнення з Росією. Хайпанули напередодні початку офіційної президентської кампанії. Скільки сліз і "Корвалолу" коштувала ця технологічна лякалка людям, які намалювали собі близькі перспективи неминучих бід і втрат, нікому нагорі не було цікаво. Ідіотизму затії додавав її викривально короткостроковий характер: надзвичайщині відвели 60 днів, потім сторгувалися з парламентом на 30.
Мало що так яскраво свідчило про повну поламку етичного компаса політиків, яких через пів року попросили на вихід, у тому числі і за їхні підлі витівки під прикриттям високих слів і апеляції до святих цінностей у важкий для країни час. Найстрашніший удар від Кремля ми пропустили не під Іловайськом або Дебальцевим, а від звірства власної влади й медіа, притаманних нинішній Росії, що стали виправдовувати в контексті якихось вищих державних інтересів знову ж за відомою путінською схемою. Наслідки цього гібридного ураження Україні ще вигрібати й вигрібати. І успіх зовсім не гарантований.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора