Поки США намагалися позбавити Іран ядерної бомби, той застосував засіб ураження страшніший
Американсько-ізраїльську операцію зупинили на кілька тижнів, і Штати, й Іран заявляють про свою велику перемогу, і, треба сказати, в останніх для цього підстав більше. Попри величезні втрати, вони за місяць із гаком змогли схилити противника, який безкінечно переважає, до переговорів про мир, до того ж навіть зі старту на власних умовах. Якими будуть кінцеві умови й чи відбудеться мир узагалі, ще дізнаємося, але безсумнівним є те, що Тегерану вдалося максимально використати свою головну карту: можливість контролювати Ормузьку протоку, що має без перебільшення глобальне значення.
Поки Штати намагалися позбавити Іран можливості створити ядерну бомбу, той застосував засіб масового ураження страшніший: продемонстрував наслідки блокади протоки з ефектом, який відчули в усіх куточках планети і, головне, у самих США, так надійно захищених величезними відстанями й океанами від застосування іншої зброї. Зростання ціни бензобака у виборців – нестерпне випробування для американського керівництва. Побити цю карту ісламського режиму в силовий спосіб Дональд Трамп, прізвище якого, нагадаємо, з англійської перекладають як "козир", так і не наважився: непередбачуваність наслідків лякає навіть його.
Схожий економіко-географічний важіль є й в України. На п'ятому році повномасшабного протистояння з Росією чітко виявилася непереборна структурна слабкість противника: у європейській частині країни сконцентровано основні потужності з експорту нафти, більше ніж половина всього обсягу, і з нафтопродуктів – 90%.
Систематичне завдання ударів по НПЗ, портовій інфраструктурі й танкерах, яке з наростанням триває із другої половини 2025 року й різко посилилося останніми тижнями, свідчить, що в росіян немає можливостей ефективно відбивати ці атаки. Це пов'язано як із нарощуванням якісного й кількісного складника ударної потужності українських засобів ураження, так і з дефіцитом ППО, на який відкрито скаржаться російські військові. Можливості перекинути обсяги нафти й нафтопродуктів, які випадають, на схід у Росії немає: "поворот на схід" відбувся в мізках високого начальства, але не у структурі російської економіки. Ні, виборець Путіна не лякає, росіянин-виборець – це взагалі оксюморон, але дірки в бюджеті стають дедалі більшими, як і психологічні ефекти від ударів, котрі постійно пропускають, і картини охоплених вогнем заводів і терміналів.
Застосування цього важеля дало змогу суттєво знизити обсяги продажів і певною мірою збити збільшення прибутків Росії від зростання світових цін на нафту після початку проблем з Ормузькою протокою. І Зеленський, і Буданов говорили, що партнери висловлювали побажання, щоб Україна на якийсь час перестала кошмарити російську експортну "нефтянку", але саме наявність таких побажань свідчить про дієвість цих заходів і потребу їх продовжувати й нарощувати. Якщо так сильно треба, нехай прийдуть і попросять переконливо, пропонуючи щось суттєве натомість. Так, це сильна українська карта, і її важливо правильно розіграти.
А спритність Зеленського, який чуйно вловив момент і кинувся у великий промотур українських оборонних технологій Близьким Сходом, дасть змогу, будемо сподіватися, залучити мільйонні інвестиції шейхів Затоки в нарощування виробництва й подальше розроблення ракетно-дронової продукції, яка приструняє агресора, у нашому випадку – російського, тобто для того самого тиску на його болючий нафтовий мозоль, але й за іншими напрямами. Скарги на те, що Україна останнім часом демонструє зростання переваги в застосуванні дронів, відчайдушно лунають з усіх російських армійських пабліків. Отже, будуть скиглити ще більше.
Трояндочкою на торті для України – яскрава демонстрація Трампом своєму виборцю повної нездатності до системних, продуманих рішень, що загрожує великими неприємностями для Америки. Уперше велику воєнну операцію за кордоном не супроводжувало "ралі навколо прапора": зростання підтримки лідера виборцями, зовсім навпаки. По суті, головної поразки Дональд Трамп зазнав саме вдома, від американців, яким очевидно не сподобався його близькосхідний задум, до того ж особливо обурені вчорашні суперлоялісти з табору MAGA. Це ще більше послаблює позиції Трампа всередині країни й перспективи республіканців на проміжних виборах. Оновлений Конгрес обмежить антинатовські й українофобські пориви президента.
Краса всієї цієї історії для України в тому, що ми виграємо і через повний розгром військової промисловості Ірану, військово-технічного партнера Росії, і через видиму невдачу Трампа в очах американських виборців. Та й розбрат Білого дому із союзниками по НАТО через їхнє небажання приєднуватися до операції, якої з ними навіть не обговорювали, підштовхує європейців до активного пошуку нових форм оборонної співпраці, у яких Україні гарантована важлива роль. Якщо ж фактам підтримки Ірану з боку Росії під час війни, котрі призвели до втрат серед американських сил, нададуть належну оцінку в Білому домі, ми можемо – о диво! – дочекатися від цієї адміністрації і якихось заходів тиску на Кремль. Загалом, куди не кинь – скрізь користь.
Пошук користі від війни – це, звісно, таке собі заняття, але важливіших занять зараз, на жаль, немає, окрім самої війни.
Джерело: "Слово і діло"