Україна мусить знайти можливості задовольнити американські компанії, які хочуть покинути Китай заради "зеленіших пасовищ"
Україна має запропонувати західним компаніям відкритіші податкові та регуляторні умови, вважає ексрадник голови СБУ, дипломат Маркіян Лубківський.
Шукати економічні можливості в Україні на заміну Китаю.
Цитуючи Чарльза Дікенса, наші нащадки одного разу зможуть озирнутися назад і назвати те, що ми переживаємо, як "найкращі часи, найгірші часи". Протягом десятиліть національні аналітики з питань оборони та медична спільнота попереджали, що США стають занадто залежними від Китаю через дешеві товари й робочу силу.
Концепція продукції, дослідження та розроблення (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи – далі НДДКР), виробництво, маркетинг і продаж. Прибуток від продажів забезпечує фінансові ресурси для запуску процесу. Фаза НДДКР потребує інвестицій, тестування та часто – нових засад і вдосконалень. НДДКР не гарантує успіху і відновлення інвестицій. У Китаю є довга історія мінімізації невизначеності майбутніх продажів і максимізації прибутку завдяки зворотній інженерній успішній продукції і недооцінюванню оригінального розробника. У Китаї також потужна робоча сила, не захищена трудовим законодавством та правилами заробітної плати, які є стандартними в західних країнах, Південній Кореї та Японії.
За допомогою мінімізації НДДКР Китай не тільки може продавати продукцію за нижчими цінами, але й використовувати прибуток для здійснення інших прогресивних ініціатив. Китайська програма "Один пояс, один шлях" пов'язує країну із Близьким Сходом, Африкою і Європою. П'ятирічні плани вважають довгостроковими в західних країнах порівняно із п'ятдесятирічним у Китаї.
Заради дешевих витрат на виробництво Сполучені Штати охоче віддавали перевагу виробництву Китаю. На жаль, особливо для невинних життів, які губляться в усьому світі, американським людям знадобилася пандемія для усвідомлення вразливості від занадто залежних відносин з іншою нацією. Цю проблему створили промисловість і споживачі.
29 лютого державний секретар Помпео запропонував шлях уперед. Для "просування світової економіки" Помпео визначив Австралію, Нову Зеландію, Південну Корею, Японію та Індію як портфель диверсифікації. Без урахування країн Америки, Африки, Європи, і це не глобально. Помпео – дуже проникливий держсекретар, але те, що він пропонує, повертає нас до роздумів про п'ятирічне планування – це далеко не так.
У кінці Другої світової війни тодішній державний секретар Джордж Маршалл довів велике значення ефективного економічного планування та інвестицій. Як для інвестиції в розмірі $12 млрд план Маршалла був критично важливим для порятунку спустошеної війною Західної Європи від економічної розрухи, оскільки він усунув торговельні бар'єри і модернізував промисловість. План Маршалла також допоміг економіці США, оскільки він створив видатних торговельних партнерів і швидко відбудував Західну Європу, а також дав можливість фінансувати НАТО.
Якщо Україна та її лідери рухаються у правильному напрямі, то секретар Помпео може застосувати ту саму логіку, що й секретар Маршалл. У центрі уваги – Україна. Це країна, яка пережила Гітлера і Сталіна, пережила вторгнення Путіна у Крим. Географічне положення країни та багаті природні ресурси робили Україну привабливою метою протягом століть. Гітлер, зокрема, розумів цінність природних ресурсів і можливостей сільського господарства України. Після вторгнення 1939 року він проголосив, що Німеччина ніколи не голодуватиме.
Зараз, як ніколи, Україні потрібні сприятливі бізнес-можливості для західних компаній, які прагнуть диверсифікуватися від Китаю. Тоді як глобальна довіра до виробничого центру світу згасає і світ готується до життя після закриття, Україна має справдити надії свого народу і знайти можливості задовольнити американські компанії, які хочуть покинути Китай заради "зеленіших пасовищ".
Як сказав колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі, "в Україні є багато можливостей. Численні підприємства залишають Китай, даючи нам можливість спрямувати їх в Україну". Як ми можемо переконати їх перейти на український ринок? Тільки пропонуючи відкритіші податкові та регуляторні умови.
Скорочення бюрократичних зволікань, надання податкових пільг і сприятливих місць для офісних приміщень, створення безпечного і успішного бізнес-середовища, що відрізняється від інших офшорних кандидатів, дасть Україні змогу стати наступним світовим лідером у сфері ІТ та висококваліфікованих послуг для нового пост-COVID-19 світу.
Україна – це набагато більше, ніж можна взяти від землі.
За даними Світового банку, в Україні 1600 компаній, що надають послуги у галузі інформаційних технологій (ІТ), серед яких є ті, які надають послуги 100 компаніям у списку Fortune 500, що керують 185 тис. ІТ-фахівців. ІТ-компанії виробляють 20% експорту України. Усього в Україні функціонує 4000 технологічно орієнтованих компаній.
Різниця між програмою Маршалла і можливістю Помпео полягає в тому, що уряду США і ЄС не потрібно збільшувати фінансові інвестиції. А якраз навпаки. Щойно Україна почне використовувати власний потенціал, зовнішня допомога з боку Вашингтона буде непотрібною. Український народ уже висловився проти ситуації у своїй країні. 2019 року, коли вони успішно виступили проти корумпованої політики і обрали Володимира Зеленського президентом, позначивши нову еру в політиці країни.
Створення і реклама спеціальної економічної зони в Україні й надання технологічним компаніям та інституційним інвесторам доступу до зростання пулу освічених професіоналів у стабільному середовищі дасть свої плоди у відновленні довіри іноземних інвесторів до країни і покаже світу, що реформи, обіцяні президентом, були не тільки обіцянками.
Залучаючи світові компанії і пропонуючи їм кращий податковий режим і нульову бюрократію, ми зможемо тільки підсилити нашу трансатлантичну інтеграцію. Наші західні партнери захищатимуть свої економічні інтереси так само сильно, як захищають свої політичні та військові інтереси.
Джерело: The Washington Times
Опубліковано з особистого дозволу автора