Україна мусить знайти можливості задовольнити американські компанії, які хочуть покинути Китай заради "зеленіших пасовищ"

Шукати економічні можливості в Україні на заміну Китаю.

Цитуючи Чарльза Дікенса, наші нащадки одного разу зможуть озирнутися назад і назвати те, що ми переживаємо, як "найкращі часи, найгірші часи". Протягом десятиліть національні аналітики з питань оборони та медична спільнота попереджали, що США стають занадто залежними від Китаю через дешеві товари й робочу силу.

Концепція продукції, дослідження та розроблення (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи – далі НДДКР), виробництво, маркетинг і продаж. Прибуток від продажів забезпечує фінансові ресурси для запуску процесу. Фаза НДДКР потребує інвестицій, тестування та часто – нових засад і вдосконалень. НДДКР не гарантує успіху і відновлення інвестицій. У Китаю є довга історія мінімізації невизначеності майбутніх продажів і максимізації прибутку завдяки зворотній інженерній успішній продукції і недооцінюванню оригінального розробника. У Китаї також потужна робоча сила, не захищена трудовим законодавством та правилами заробітної плати, які є стандартними в західних країнах, Південній Кореї та Японії.

За допомогою мінімізації НДДКР Китай не тільки може продавати продукцію за нижчими цінами, але й використовувати прибуток для здійснення інших прогресивних ініціатив. Китайська програма "Один пояс, один шлях" пов'язує країну із Близьким Сходом, Африкою і Європою. П'ятирічні плани вважають довгостроковими в західних країнах порівняно із п'ятдесятирічним у Китаї.

Заради дешевих витрат на виробництво Сполучені Штати охоче віддавали перевагу виробництву Китаю. На жаль, особливо для невинних життів, які губляться в усьому світі, американським людям знадобилася пандемія для усвідомлення вразливості від занадто залежних відносин з іншою нацією. Цю проблему створили промисловість і споживачі.

29 лютого державний секретар Помпео запропонував шлях уперед. Для "просування світової економіки" Помпео визначив Австралію, Нову Зеландію, Південну Корею, Японію та Індію як портфель диверсифікації. Без урахування країн Америки, Африки, Європи, і це не глобально. Помпео – дуже проникливий держсекретар, але те, що він пропонує, повертає нас до роздумів про п'ятирічне планування – це далеко не так.

У кінці Другої світової війни тодішній державний секретар Джордж Маршалл довів велике значення ефективного економічного планування та інвестицій. Як для інвестиції в розмірі $12 млрд план Маршалла був критично важливим для порятунку спустошеної війною Західної Європи від економічної розрухи, оскільки він усунув торговельні бар'єри і модернізував промисловість. План Маршалла також допоміг економіці США, оскільки він створив видатних торговельних партнерів і швидко відбудував Західну Європу, а також дав можливість фінансувати НАТО.

Якщо Україна та її лідери рухаються у правильному напрямі, то секретар Помпео може застосувати ту саму логіку, що й секретар Маршалл. У центрі уваги – Україна. Це країна, яка пережила Гітлера і Сталіна, пережила вторгнення Путіна у Крим. Географічне положення країни та багаті природні ресурси робили Україну привабливою метою протягом століть. Гітлер, зокрема, розумів цінність природних ресурсів і можливостей сільського господарства України. Після вторгнення 1939 року він проголосив, що Німеччина ніколи не голодуватиме.

Зараз, як ніколи, Україні потрібні сприятливі бізнес-можливості для західних компаній, які прагнуть диверсифікуватися від Китаю. Тоді як глобальна довіра до виробничого центру світу згасає і світ готується до життя після закриття, Україна має справдити надії свого народу і знайти можливості задовольнити американські компанії, які хочуть покинути Китай заради "зеленіших пасовищ".

Як сказав колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі, "в Україні є багато можливостей. Численні підприємства залишають Китай, даючи нам можливість спрямувати їх в Україну". Як ми можемо переконати їх перейти на український ринок? Тільки пропонуючи відкритіші податкові та регуляторні умови.

Скорочення бюрократичних зволікань, надання податкових пільг і сприятливих місць для офісних приміщень, створення безпечного і успішного бізнес-середовища, що відрізняється від інших офшорних кандидатів, дасть Україні змогу стати наступним світовим лідером у сфері ІТ та висококваліфікованих послуг для нового пост-COVID-19 світу.

Україна – це набагато більше, ніж можна взяти від землі.

За даними Світового банку, в Україні 1600 компаній, що надають послуги у галузі інформаційних технологій (ІТ), серед яких є ті, які надають послуги 100 компаніям у списку Fortune 500, що керують 185 тис. ІТ-фахівців. ІТ-компанії виробляють 20% експорту України. Усього в Україні функціонує 4000 технологічно орієнтованих компаній.

Різниця між програмою Маршалла і можливістю Помпео полягає в тому, що уряду США і ЄС не потрібно збільшувати фінансові інвестиції. А якраз навпаки. Щойно Україна почне використовувати власний потенціал, зовнішня допомога з боку Вашингтона буде непотрібною. Український народ уже висловився проти ситуації у своїй країні. 2019 року, коли вони успішно виступили проти корумпованої політики і обрали Володимира Зеленського президентом, позначивши нову еру в політиці країни.

Створення і реклама спеціальної економічної зони в Україні й надання технологічним компаніям та інституційним інвесторам доступу до зростання пулу освічених професіоналів у стабільному середовищі дасть свої плоди у відновленні довіри іноземних інвесторів до країни і покаже світу, що реформи, обіцяні президентом, були не тільки обіцянками.

Залучаючи світові компанії і пропонуючи їм кращий податковий режим і нульову бюрократію, ми зможемо тільки підсилити нашу трансатлантичну інтеграцію. Наші західні партнери захищатимуть свої економічні інтереси так само сильно, як захищають свої політичні та військові інтереси.

Джерело: The Washington Times

Опубліковано з особистого дозволу автора