Українська митниця – це напівголодний собака, який охороняє склад із сосисками
Якщо спробувати описати й зрозуміти ситуацію щодо постійного, хронічного, хворобливо-нав’язливого, нестримного, показово-публічно-театрального з класичними елементами шоу, відверто сценічного, з урахуванням наївної й довірливої аудиторії, трагікомічного бажання реформувати українську митницю з прогнозовано-очікуваним нульовим за корисністю для суспільства й держави результатом, варто спробувати застосувати образне мислення, тобто алегорію.
Для розуміння: алего́рія (іносказання), або приповідь – утілення двопланового художнього зображення, яке ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями й характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично.
Для розуміння діяльності будь-яких державних органів (зокрема митниці) невибагливою образомислячою категорією користувачів соціальних мереж і мультифахівців із будь-яких питань, яким потрібно хоч щось реформувати за величезні грантові кошти, уявімо собі, що українська митниця – це напівголодний собака, який охороняє склад із сосисками. Склад належить усім жителям колективного господарства, які займаються виробництвом цих сосисок. Собака сидить на ланцюгу, його періодично б'є й тримає напівголодним уже не один, а група сторожів (чоловік так п'ять-шість). Ці сторожі, у свою чергу, постійно й систематично крадуть сосиски.
Собака все бачить, але не чіпає поважних і всемогутніх сторожів і мовчить, підібгавши хвіст, адже ці страшні сторожі всесильні, вони – свої, та ще й в руках у них палиці, якими будуть бити, якщо гавкатимеш "не в тему" і не тоді, коли скажуть. Іноді цього собаку просто заганяють у будку, щоб він не бачив крадіжки, а іноді навіть запрягають у візок для вивезення крадених сосисок. І спробуй не послухайся! Одразу в підвал на хліб і воду або палицею по ребрах!
Іноді ці сторожі, окрім щоденної каші на воді, кидають собаці якусь сосиску з украденого, і він, звичайно, з'їдає її, боязливо оглядаючись на цих "богів". Завдяки доведенню до такого забитого і напівголодного стану собака повністю керований і контрольований з боку сторожів. Настає момент, коли крадіжку сосисок неможливо не помітити через масштаби вкраденого, і тоді сторожі відпускають собаку з ланцюга, прочиняють двері розкраденого складу із залишками сосисок і дозволяють собаці зайти на цей склад і вкрасти що-небудь з їжі також.
Собака, з огляду на дозвіл сторожів і голод, кидається на склад і починає пожирати сосиски. У цей час сторожі кличуть людей і демонстративно показують їм, як собака поїдає сосиски. Люди, звичайно ж, обурені. Вони впевнені, що саме собака з'їв усі сосиски й що саме собака є джерелом усіх людських бід на цьому складі. Бідолашного собаку ловлять, б'ють до пів смерті й знову садять на ланцюг. Собака здивований, адже він робив тільки те, що йому було дозволено, і завжди виконував команди сторожа. Але хто слухає і чує собаку? Це ж собака! Він тільки гавкає і має бути слухняним!
І ситуація повторюється знову й знову. Забити до смерті напівголодного й переляканого собаку не можна, адже формально охороняти сосиски не буде кому і списати крадіжку не буде на кого. Тобто не буде алібі для сторожів! Поставити нормальних сторожів на склад, нагодувати собаку, перестати його постійно привселюдно бити й дати можливість гавкати й кусати всіх без виключення злодюг, включаючи сторожів, чомусь не виходить.
Сторожі залишаються при справі й, звичайно ж, в очах людей ні в чому не винні та навіть дуже принципові й безкомпромісні у своїй боротьбі за народні сосиски. Народ отримав видовище й трохи сосисок, які не встигли вкрасти й винести сторожі. Образ ворога в особі собаки сформований. Собаці купують новий ошийник іноземного виробництва та з іноземними написами, укріплюють ціпок, на якому він сидить, оновлюють миску для каші без зміни напівголодного раціону, зміцнюють будку, встановлюють у будці відеокамеру для спостереження за цим "собачим злодюгою", купують намордник і шори, щоб не дивився на сосиски. Реформування відношення до собаки продемонстровано наглядно та в зрозумілій формі для наївної публіки. Завіса…
Останнім часом собак спробували періодично міняти. Тому що старі, навчені й биті собаки вже не виконують злодійські команди сторожів і всіляко від них ухиляються, бо розуміють і відчувають на своїй шкурі, чим це закінчується. Потрібні молоді та недосвідчені (не плутати з наївними), на яких потім можна все списати та які погодяться на привселюдну ганьбу заради можливості іноді вкрасти сосиску, що залишилася від сторожів, і яку ці сторожі дозволять украсти…
Джерело: "ГОРДОН"