Хімічна кастрація – це лікування педофілії. Але не можна лікування примусово застосовувати до здорових людей. Інакше ми перетворюємося на якесь гестапо
Народні депутати, які проголосували за хімічну кастрацію, шкодять жертвам насильства і збираються примусово лікувати здорових людей, зазначила юристка, експертка-кримінологиня Анна Маляр.
Пояснюю для ЗМІ, що сталося. Прийняли закон від РПЛ (№6449), який навпаки тепер зашкодить жертвам сексуального насильства і грубо порушує фундаментальні права людини, порушує Конституцію та міжнародні норми.
Тепер усе по полицях. Голосували за два законопроєкти щодо протидії сексуальному насильству над дітьми.
Наш №6607 – підписало 28 тис. громадян, і тому його направили на голосування. №6449 від РПЛ зібрали 162 підписи нардепів за позачерговий розгляд.
Верховна Рада проголосувала за наш законопроєкт №6607 – за основу. Тобто працювати з ним буде вже наступне скликання. Натомість за законопроєкт Ляшка №6449 – за основу та в цілому.
За що проголосували депутати? Чи усвідомлюють вони, що завдають шкоду жертвам насильства і збираються примусово лікувати здорових людей?
Отже, 247 депутатів проголосували за примусову хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканності малолітніх. Усіх – це і здорових, і хворих на педофілію.
Я пояснюю – здорову людину не можна примусово лікувати, навіть якщо вона вчинила злочин. Підхід до хворих і здорових повинен бути різний. Укотре наголошую, педофілія – це психічна хвороба. Не всі, хто вчиняє статеві злочини проти дітей, хворі на педофілію, а отже, не всіх треба піддавати хімічній кастрації.
Верховна Рада, піддавшись на передвиборчу маніпуляцію Ляшка, проголосувала за те, щоб хімічну кастрацію зробити покаранням. Україна перша у світі до такого додумалася, і цілих 247 депутатів розписалися у власній глибокій некомпетентності. Це ганьба, соромно за парламент. Бо хімічна кастрація – це лікування педофілії, єдине клінічно доведене. І не можна лікування примусово застосовувати до здорових. Інакше ми перетворюємося на якесь гестапо.
Що ж стосується відкритого реєстру – ще одна маніпуляція від РПЛ. Це зашкодить жертвам – але кого вони цікавлять, коли на носі вибори, а ти непрохідний. Проголосуєш ще й не за таке.
По-перше, проголосований законопроєкт від РПЛ не містить конкретних пропозицій і бачення реєстру. Лише в перехідних положеннях згадується доручення для Кабміну – його створити. Це не норма про реєстр, а популізм.
По-друге, відкритий реєстр – це і є шкода для жертв сексуального насильства. Американці запровадили відкритий реєстр і пошкодували, тепер вони застерігають від відкритості реєстру. Чому? Бо більшість сексуального насильства над дітьми вчиняється в сім'ї. І відкритий реєстр заводить повністю у тінь ці злочини, бо мами, як показав досвід США, бояться, що до реєстру потрапить її коханець чи цивільний чоловік, який ґвалтує дитину. Саме через ці побоювання публічності мами у США просто перестали заявляти до поліції про факт сексуального насильства над дитиною в сім'ї.
Тому треба шукати законодавчий баланс щодо реєстру, аби боротися з тими, хто відловлює дітей на вулицях або в інтернеті, і з тими, хто ґвалтує дітей удома (а цих більше ніж 60%).
Одним словом, лізти у професійні теми брудними чоботями популізму не варто. Бо можна зашкодити.
І головна новина. Ми ж з вами ще не платили з нашого бюджету гроші особам, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми. Тепер будемо – за їхніми позовами до Європейського суду з прав людини. Якщо до покарання додати €10–15 тис. відшкодування з бюджету, то вже не так сумно сидіти...
Джерело: Анна Маляр / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора