Я прошу вибачення в нардепа Совсун, але в мене немає задачі всім сподобатися

Ми на порозі нового наступу росіян. Від початку року вони не лише не припиняли набору, але й готуються, формують резерви. Є ризики відкриття нового фронту. І ми можемо бути певними, що із західною допомогою чи без неї, але ми з вами не зможемо не лише перемогти, а навіть встояти без ключового – людей.

Мобілізація в Україні – це найважливіше й водночас найболючіше рішення на сьогодні. Це питання виживання нас як країни й нашого народу. Проголосований закон про мобілізацію – відверто не найкращий, але він був необхідним. Військові вимагали цього закону вже давно й просили в тому числі не проводити демобілізації, щоб не оголяти фронтів. Це світова практика. Жодна держава під час війни не демобілізовує своїх військ.

Якби рішення про демобілізацію було б зараз прийнято, то на весну 2025-го ми б мали однозначно програшну позицію й нам довелося б мобілізовувати значно більше людей, ніж це відбувається зараз. І кількість загиблих зросла б у рази через "необстріляність" такої маси людей.

З іншого боку – депутати, які не лише не сприяли, а ставили палки в колеса на кожному етапі й завалили законопроєкт тисячами правок. Протягом цих місяців складалося враження, що депутати або не розуміють, або легковажать загрозою. Політичні ігрища під час війни – це абсолютно неприпустимо, особливо довкола важливих для нас, як повітря, питань.

Але, попри все це, я не мала морального права так емоційно реагувати на токшоу. Мене обурив той факт, що народний депутат Інна Совсун утрималася, тобто не дала свого голосу за життєво важливий для країни закон. Але мене це не виправдовує. Я неправа. Я прошу вибачення в народного депутата фракції "Голос" Інни Совсун.

Пані Інно, це важке випробування для вас і тисяч українських сімей, у кого рідні служать у силах оборони. Я щиро перепрошую й мені самій ніяково від того, що відбулося в ефірі.

Останні два роки були непростими, і попереду не менш складні часи.

Ми всі в одній команді – команді України.

Хоч я давно не працюю в державних установах, але мені, як і кожному громадянину, болять усі гострі питання, пов'язані з війною. Головне тут, що перед лицем московської загрози ми повинні діяти спільно, незалежно від політичних поглядів.

Я не політик і не чиновник, у мене немає ні задачі, ні бажання всім сподобатися. Я хочу, щоб Україна вистояла.

Джерело: Ганна Маляр / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора