Якби такий масовий розстріл стався до 2014-го – це була б зовсім інша історія
Коли суспільство шоковане гучним злочином і починає шукати винних, то найпростіше зняти напругу звільненням, ліквідацією інституції чи підрозділу або збільшенням розміру покарання за злочин.
Але наразі ми маємо справу з явищем, а не поодиноким злочином. І простих рішень для подолання явищ немає.
Потрібен системний підхід й іноді навіть зміна політики в певній сфері.
Якби такий масовий розстріл стався до 2014-го – це була б зовсім інша історія. Зрештою, такі випадки не поодинокі навіть у благополучних високорозвинених країнах.
Але сьогодні 2026-й, і в Україні в розпалі повномасштабна війна. І ця трагедія в Києві з великою ймовірністю прямо чи непрямо є її відлунням.
Таке явище, як збільшення порогу агресивності й насильства у воюючій країні, давно вивчене й описане. Через це проходили всі воюючі суспільства.
Алгоритм роботи з таким явищем включає в себе:
- створення карти обставин і факторів, які негативно впливають на ситуацію – це і робота російських спецслужб, і світоглядні розломи в суспільстві, і велика кількість нелегальної зброї на руках у населення, і психологічний вплив війни, і прогалини в законодавстві тощо;
- розробка заходів запобігання та протидії цьому явищу – не масовому розстрілу, а збільшенню порогу агресивності й насильства в цивільному суспільстві під час і після війни;
- визначення суб'єктів запобігання та протидії цьому явищу. Тобто хто це повинен робити. Серед суб'єктів, звісно, номер один – це поліція і СБУ. Але вони працюють зі злочином і злочинністю. Вони не працюють зі станом суспільства. Тому тільки їхніми силами таке явище неможливо подолати. Тут важлива робота держави в цілому, багатьох інституцій і громадянського суспільства.
Джерело: Ганна Маляр / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора