Немає ніяких мудрих воєначальників, котрі знають, як воювати. Переважно там інфантильні ідіоти, які з розумним виглядом несуть повну єресь

Якщо підсумувати мої основні висновки за вісім років війни, до повномасштабного, їх усього три. Поділюся з тими, у кого цей марафон почався два роки тому.

1. Немає ніяких мудрих воєначальників, міністрів, стратегів нагорі. Котрі знають, як воювати, і все вирішать. Немає. Я бачила цих людей дуже близько, переважно це інфантильні ідіоти, які з розумним і поважним виглядом несуть повну єресь.

Розумні люди там усе ж є, але буквально одиниці. Вважайте, що немає. Найстарший дорослий у кімнаті – це ви. Звичайна доросла людина із критичним мисленням і бажанням зберегти свою сім'ю і народ.

2. Війна – це бізнес-процеси. Не бізнес на крові, а саме бізнес-процеси. Це про успішний менеджмент. Про прорахунок ризиків і вимірювані результати.

Немає ніякої суперсекретної науки, як вигравати війни. Прогляньте і наші, і західні класичні книги з військової науки. Це все вкладається в адекватну бізнес-логіку. Тому якщо ви вмієте в житті щось якісно організовувати, то і тут ваші знання можна ефективно застосовувати. Якісних управлінців на війні не вистачає просто критично. Системи створюють люди.

3. Не бійтеся. Питати, розбиратися, доповідати у звітах правду, говорити незручні, але чесні речі, брати на себе відповідальність.

Боятися прильотів, розстрілів, тортур – нормально. Ми всі живі люди і, природно, хочемо жити. Боятися брати на себе відповідальність на війні – ненормально, це означає програти. Отут бійтеся лише одного – боятися.

Джерело: Берлінська / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора