Є речі, які проходять проти волі Путіна і Трампа
Трамп намагається уникнути будь-якого способу витрачати гроші для України, надто сильно залучатися, брати зобов'язання, які мають матеріальне вираження.
Захищати Україну – витратна річ, але вона не така критична, що американський бюджет цього не витягне або держборг США страшенно зросте. За час війни витратили $100–120 млрд. Тим паче можна продавати – європейці готові платити.
Його підводить матеріальне начало, пристрасть до угод і врегулювання питань мірою, коли ти можеш просто поговорити – два впливові чуваки зустрічаються і щось вирішують.
Не варто перебільшувати роль окремо взятих особистостей. Є об'єктивні закони історичні, але є й нематеріалістичні речі, які проходять проти волі Трампа й Путіна. Дещо вони не можуть контролювати.
Наприклад, власне життя, коли воно перерветься. І Путін легко може сказати, що "я б і радий війну закінчити, але не можу. У мене зобов'язання перед власною елітою й населенням, я програти, обісратися не можу".
Інше питання, чи мають США протиставити цьому залізну волю й нескінченні можливості, незрівнянні з Москвою. А то що виходить? Відстала й у технологічному, й у військовому сенсі, досить архаїчна країна й далі воює лише через те, що десь у важливих кабінетах, на кшталт Більдерберзького клубу, не ухвалено рішення змахнути зі столу цю муху.
Інакше я це пояснити не можу.
Ми постійно повертаємося до санкцій. Та що в американців такого в цьому законопроєкті, що його не можна в Сенаті нарешті ухвалити? Що ви все обговорюєте? "Ось-ось ухвалимо, ми грали в гольф, – каже Ліндсі Грем. – Трамп уже згоден після липневих канікул".
А якщо цього не станеться, ви самі себе демпінгуєте. Укотре зателефонуєте Путіну, і він скаже: "Не треба цих санкцій, ми зустрінемося, поговоримо".
Але ми ж розуміємо, що Путін розводник, так?
Тому, підсумовуючи, скажу: словам ми вже не дуже віримо, почекаймо, щоб США ввели санкції.
Джерело: В гостях у Гордона / YouTube