Деякі перемоги не вимірюються медалями. Коли Гераскевича виключили, я не могла дивитися Олімпіаду

Сьогодні [учора, 19 лютого] зустріла свого особистого олімпійського чемпіона Владислава Гераскевича.

Він знову відкрив світові очі й привернув увагу до війни в Україні. Він робив це не порожніми політичними жестами чи пропагандою, він робив це із чимось глибоко людським. Жест молодого чоловіка, спортсмена, друзі якого – юні українські спортсмени – загинули від Росії в цій війні.

На його шоломі не було політичних лозунгів. Там були портрети 24 спортсменів. Стільки, скільки вмістилося на шолом.

Від початку повномасштабного вторгнення Росія вбила понад 650 українських спортсменів. Навіть тоді, коли так багато відбувається у світі, війна в Україні заслуговує на повну нашу увагу, тому що люди тут гинуть, мерзнуть, страждають і борються за мир. Не тільки за власний мир, а й за мир у Європі.

І голос, який нагадує нам про це, ніколи не має бути заглушено забороною на Олімпійських іграх.

Скажу чесно: коли Владислава виключили, я не могла далі дивитися Олімпіаду. Саме тому особливо ціную, що змогла сьогодні обійняти його й подякувати. Не за протест, а за пам'ять. За те, що нагадав світу про своїх убитих друзів і реальність цієї війни.

Деякі перемоги не вимірюються часом чи медалями.

Владислав не лише великий спортсмен. Він – дивовижна людина. І визначний українець.

Слава Владиславу.

European Union in Ukraine.

Джерело: Katarina Mathernova / Facebook