ООН, ОБСЄ і Червоний Хрест треба реформувати. Не бачити геноциду українського народу може лише лінивий і безпринципний

Осліплена ООН і геноцид в Україні.

Ще у 2014 році, коли країна-агресор Росія вторглася на територію Криму й Донбасу й робила безчинства щодо українців, ОБСЄ в українському суспільстві назвали "сліпими щурами", адже у своїх звітах і доповідях вони не бачили агресії з боку Росії.

Зараз, за умов російсько-української війни, право називатися "сліпими щурами" можуть дістати й представники нібито незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні. На початку вересня її глава Ерік Мьосе вкотре заявив, що спостерігачі не дійшли висновку, що в країні відбувається геноцид.

"Має бути "потреба" знищити певну групу. І таке знищення, згідно з конвенцією, має бути фізичним або біологічним. Розслідування в Україні триватимуть", – сказав Мьосе, ніби затуляючи очі й вуха від тієї незліченної кількості випадків, коли росіяни цілеспрямовано знищували українців лише тому, що вони – українці. Ці факти вже підтвердили в Київській, Житомирській, Чернігівській, Херсонській, Харківській, Сумській областях… Не побачити геноциду проти українського народу може лише лінивий і безпринципний…

Міжнародний кримінальний суд, який може переслідувати чиновників на міжнародному рівні, розглядає воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності. У березневому звіті та сама комісія ООН підтвердила воєнні злочини Росії й побачила ознаки злочинів проти людяності, але висновків про геноцид не зробила. Відтоді просувань щодо цього злочину в розслідуванні комісії ООН, схоже, не було.

Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає геноцид як будь-яку з таких дій, вчинених із наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: вбивство членів групи; заподіяння серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи; умисне створення групі умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю чи частково; застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності у групі; примусове переведення дітей із групи до іншої групи.

У березні журналісти запитували комісію, чи підпадає під геноцид депортація українських дітей і бомбардування території України, включно з важливими культурними об'єктами. Тоді Мьосе заявив, що комісія "вивчає деякі випадки", але "ще не зробила тут жодних висновків".

І це тоді, як напередодні в Офісі генпрокурора заявляли, що аналізують понад 100 тис. воєнних злочинів Росії проти України щодо наявності в них наміру "геноциду". Українська влада неодноразово звинувачувала Росію у скоєнні геноциду. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств у розслідуванні, а Росія відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Росіяни добре розуміють слабкість і нерішучість міжнародних організацій, тому й далі розхитують їх, а фактично руйнують, адже сподіваються, що це занурить світ у хаос. Тому беззастережно скоюють воєнні злочини, водночас хизуючись ними, а ООН, ОБСЄ навіть не думають про власну репутацію – намагаються доносити до світового суспільства наративи, які продукують у Кремлі, бо, як відомо, гроші не пахнуть…

Міжнародні організації не хотіли протидіяти російській агресії 2014 року й майже 10 років заплющують очі на злочини росіян, терпляче й безперервно заграючи з ними, постійно поглядаючи на російські болота. Повномасштабне російське вторгнення, відверті злочини й звірства у прямому ефірі всіх медіа світу, цинічність і брехливість росіян мали протверезити організації, які повинні стояти на варті миру та злагоди, але цього не сталося, і ООН і далі, як метерлінківські сліпці, блукає, заплутавшись у подвійних нормах і страху.

Перемога України в російсько-українській війні – очевидна, й після цього такі міжнародні організації, як ООН, ОБСЄ і Червоний Хрест треба реформувати, позбавити російського впливу й прямого чи прихованого фінансування з боку Росії.

Джерело: "ГОРДОН"