Який би не встановився режим у Тегерані, він буде змушений ділитися доходами з "контролюючою силою"

Восьмий день війни в Затоці став прикметним у частині повітряних ударів ізраїльської авіації по паливних базах на території Ірану. Поки що ударам не були піддані нафтопереробні потужності, які виробляють номенклатуру нафтопродуктів – бензини, дизельне й реактивне пальне тощо. Жоден із п'ятірки головних НПЗ Ірану – в Абадані, Ісфагані, Бандар-Аббасі, Тегерані й Persian Gulf Star поблизу Ормузької протоки – не зазнав пошкоджень. Так само не зазнали уражень нафтовидобувні потужності й основний експортний термінал. Удари завдаються по базах зберігання пального, призначених передусім для КВІР і збройних сил Ірану. Мета тут очевидна – ураження військової логістики Ірану.

Без пального складно перевозити боєзапас, транспортувати ракети й дрони на пускові позиції, маневрувати.

Чому важливо, що не піддаються атакам НПЗ чи нафтовидобувні активи, хоча Іран завдає окремих ударів по нафтовій інфраструктурі арабських сусідів? Тому що як тільки розпочнеться нищення активів енергетичного сектору Ірану, це означатиме, що США й Ізраїль уже не бачать можливості зміни режиму в Тегерані, КВІР зберігає свою функціональність і питання часу, коли він відновить свої позиції в ураженому державному апараті й почне знову "збирати" країну. Тому актуальним стає завдання превентивного нищення енергетичної бази Ірану, передусім нафтогазового сектору, що надзвичайно ускладнить відновлення промислового потенціалу й загальмує розвиток країни на роки. Починають, як правило, з нищення НПЗ.

Хоча можливий й інший варіант – неруйнівний. Це захоплення острова Харг у зоні Затоки. Він розташований за 25 км від іранського узбережжя й на ньому знаходиться головний експортний термінал країни, через який перевалюється до 90–95% сирої нафти й газового конденсату. Цей невеликий острів в Перській затоці – приблизно 4 км х 8 км – є головною вразливістю нафтоекспортної інфраструктури Ірану. До речі, колишній представник Трампа з питань України генерал Кіт Келлог висловився щодо цього 5 березня: "…Фактично ви економічно позбавляєте їх [іранців] можливості дихати. Вони не зможуть підтримувати Китай, не зможуть підтримувати Росію, і зрештою інша сторона зрозуміє, що це вкрай невдала ситуація".

Останнє було б логічним з урахуванням глибинного бажання Трампа до big deal на свою користь. Зрештою, який би не встановився режим в Тегерані, він змушений був би задля економічного виживання країни ділитися експортними доходами від нафтових потоків із "контролюючою силою". А "контролююча сила" регулювала б експортні надходження й напрямок розвитку економіки країни, базованій на нафтових доходах.

Джерело: Michael Gonchar / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора