Що буде на 51-й день завершення ультиматуму Трампа? І чого точно не варто очікувати

І що буде на 51-й день після завершення ультиматуму Трампа до Путіна?

Чого точно не варто очікувати – це запровадження 500-відсоткових тарифів проти Китаю й Індії як найбільших покупців російських енергоносіїв. Найімовірніше, цей законопроєкт реєструвався з іншою метою.

Три з половиною роки повномасштабної війни показали: жодні економічні заходи не здатні вплинути на хід бойових дій. Відключення від SWIFT, цінова стеля на нафту, майже 30 тис. інших санкцій і 17 санкційних пакетів не змусили путінську армію зупинитися. Усі випадки зупинки російського наступу – це виключно результат дій сил оборони України. Тож єдиним ефективним інструментом впливу на Путіна було й залишається посилення підтримки українських військових: більше зброї, техніки й боєприпасів.

Отже, цілком очевидно: ухвалення законопроєкту Ліндсі Грема про 500-відсоткові тарифи також не вплине на перебіг війни. Але, схоже, це й не було його метою. Сам факт існування такого проєкту й майже щоденне зростання кількості його прихильників серед сенаторів дозволяли протягом кількох непростих місяців утримувати увагу всієї американської політичної системи до війни в Україні. Жоден президент США не може проігнорувати питання, яке підтримує 85% сенаторів.

За ці три з половиною роки ми бачили, як багато важливих рішень починалися з повного неприйняття, але згодом втілювались у життя: постачання HIMARS, танків, літаків, обмеження на імпорт енергоносіїв – цей список можна продовжувати. Коли минулого року президент Франції Еммануель Макрон заявив про можливість відправлення європейських військових в Україну, його вважали ледь не божевільним. А сьогодні це питання серйозно обговорюють в інших європейських столицях – визначаються контингенти й підраховуються бюджети. Тож позиція Ліндсі Грема та інших сенаторів щодо тиску на покупців російської нафти – аби ті вплинули на Путіна й посприяли завершенню війни – цілком може стати початком відповідної кампанії з боку американської адміністрації.

Китай та Індія є найбільшими покупцями російської нафти у світі – разом вони забезпечують близько 85% російського нафтового експорту. З огляду на критичну важливість китайських комплектувальних для російського ВПК, переривання цих постачань із боку Китаю матиме не менший ефект для війни, ніж переривання поставок із Європи і США до України. Якщо Китай по-справжньому буде поставлений перед вибором: або постачати Росії електроніку, двигуни й верстати подвійного призначення, або торгувати зі США та ЄС – його рішення дійсно може допомогти завершити війну. І, як ми бачимо, серед американських політиків найвищого рівня чимало тих, хто готовий цьому сприяти.

Джерело: Микола Княжицький / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора