Мене вразило вбивство українки у США. Не будьте в гіпнозі, заходячи у приміщення
Мене вразило вбивство української дівчини Ірини Заруцької у США. Висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Ірини.
Можна говорити про загальні причини того, що сталося, про невдалу політику толерантності, але ми не завжди можемо вплинути на такі речі.
А от на що ми можемо й маємо вплинути, так це на нашу поведінку в місцях можливої загрози, яка могла б дати більше шансів вижити і собі, і стороннім.
Світ став глобальним, населення планети збільшується, а отже, і відсоток людей збільшується, і більшість із них залишаються на рівні розвитку "до античності". А це говорить про зростання ймовірності зустріти загрозу, просто чисто статистично.
Ми не можемо уникати соціуму, бо всі їздять у громадському транспорті, ходять на масові заходи, бувають у місцях скупчення людей, як-от черги, кафе, концерти, місця надання послуг тощо.
Проте розуміти деякі правила варто.
Розберемо конкретний випадок, який стався з дівчиною.
Ще раз щирі співчуття рідним, Ірина ні в чому не винна, вона не була зобов'язана знати якісь правила безпеки, цьому, на жаль, не вчать у школах і на вишколах національного спротиву.
Але правила є:
1. Якщо ви заходите в незнайоме місце, транспорт, приміщення – неважливо. Ви маєте окинути оком приміщення. Ви маєте зрозуміти обставини, наявність людей, наявність можливих небезпек, як-от люди, тварини, сторонні предмети тощо, які можуть вам загрожувати. Це не означає, що ви маєте бігати й усе озирати, ні. Просто окиньте оком, куди ви зайшли, навіть якщо це звичне кафе чи трамвай. Ви одразу побачите або відчуєте можливі загрози, чи то компанію п'яних, чи то собаку без намордника, чи будь-що інше небажане, від задимлення приміщення до неприємного незвичного запаху...
2. Не будьте в гіпнозі, коли заходите у стороннє приміщення. Більшість із нас сучасних ходить у концентрації на своїх думках, або в почуттях, або слухає музику в навушниках чи подкаст, чи в телефоні – це не дає можливості бути тут і зараз. Це не означає, що ви маєте бути в напрузі увесь час, просто вдягніть один навушник, якщо слухаєте музику, аби друге вухо чуло сторонні звуки, а заходячи в закриту зону, звідки ви не зможете легко втекти, відірвіться від телефона чи власних роздумів і подивіться на ситуацію довкола, не абстрагуйтеся.
3. Ніколи не сідайте спиною до людини, яка несе вам небезпеку. Якщо ви опинилися в закритому приміщені, то намагайтеся займати місця, де ваша спина захищена, а обставини унеможливлюють підхід зі спини. Звичайно, якщо позаду нікого немає або людина не становить загрози, то варто і присісти чи встати так, аби не заважати людям, та все одно ваша безпека і простір мають бути в пріоритеті.
4. Постраждати можете не ви, а інші люди. Жінка, яка сиділа з Іриною, заклякла, багато хто її звинувачує в ненаданні допомоги. Насправді важко ненавченій людині якось реагувати. Існує чотири стратегії поведінки людини під час екстремальних ситуацій.
- Тікай.
- Замри.
- Бий.
- Четверта відрізняє нас від тварин. Дій так, як ти навчився на вишколі.
5. Усі цивільні мають пройти підготовку з надання домедичної допомоги, елементів самозахисту, зокрема зі зброєю, поведінки в ситуаціях терористичних атак, техногенних і природних катастроф, війни, зокрема ядерної, основ поведінки під час мінно-вибухової небезпеки, орієнтування на місцевості, кібербезпеки й інформаційної гігієни.
По всіх зазначених питаннях є курси офлайн і відеоматеріали (до речі, жодного серйозного державного).
Питанням є ваше бажання й соціальна культура довкола.
Мені здається, що радянська практика громадянської оборони була не такою вже й неправильною.
І знову ж. Приношу співчуття родині і близьким пані Ірини. У її смерті винен тільки цей мерзотник, і він заслуговує на найжорсткіше покарання.
Ми ж маємо робити все, аби таких випадків було менше, а наші близькі – убезпечені чи спроможні надати допомогу собі чи випадковим стороннім людям самотужки.
Джерело: Myroslav Hai / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора