Оборонні підприємства "Укроборонпрому" не можуть обмінюватися технологіями. Хоча працюють вони на обороноздатність однієї країни

Сьогодні в управлінні "Укроборонпрому" 99 державних унітарних комерційних та сім казенних підприємств. Це і заводи, і конструкторські бюро, і компанії-спецекспортери. Також концерн управляє державними пакетами акцій 12 акціонерних товариств.

Ви запитаєте, навіщо державну оборонку корпоратизувати, іншими словами, перетворювати державні та казенні підприємства на господарські товариства?

Та тому що в управлінні державними підприємствами їх нерідко "безпечніше" занапастити, аніж розвинути їхній науково-виробничий потенціал. Це багатошарова система суцільних заборон та обмежень.

А якщо ти Ілон Маск, тобто прогресивний керівник компанії, який мислить категоріями квантових стрибків у розвитку свого бізнесу, чекай повістки на допит. Щонайменше, коли мова йде про Україну.

У чому полягають ці заборони та обмеження?

1. Державні підприємства позбавлені можливості залучати будь-які інвестиції. Погодьтеся, якщо такої змоги немає, підприємство не буде працювати над своєю інвестиційною привабливістю в очах інвесторів, у тому числі міжнародних. Прозорість, відкритість, підзвітність та належне врядування ніколи не стануть пріоритетами для топменеджменту цих підприємств.

2. Державним підприємствам дуже важко взяти банківський кредит на, приміром, дослідно-конструкторську розробку новітніх зразків озброєння та військової техніки (ОВТ).

3. Державні підприємства (за винятком підприємств авіабудування) не можуть створювати спільні підприємства з іноземними компаніями. Якщо ж такі підприємства постають, іноземний партнер за будь-яких обставин, незалежно від обсягів інвестицій, матиме меншу частку.

4. Державним підприємствам важко об'єднувати своє майно, ресурси, технології. Ви лише уявіть: оборонні підприємства, які входять до складу одного концерну – "Укроборонпрому", – позбавлені можливості досягати синергії та кращих результатів у виробництві ОВТ шляхом обміну, приміром, своїми технологіями. При цьому ці підприємства працюють на обороноздатність однієї країни – України.

І це далеко не вичерпний список.

Узагалі такі організаційно-правові форми не притаманні успішним оборонно-промисловим компаніям світу. Шлях корпоратизації вони пройшли ще 20–30 років тому. Так, італійська компанія Leonardo, яка торік очолила рейтинг прозорості оборонних компаній світу, запровадила корпоративну модель управління ще у 2003 році.

Корпоратизація на сьогодні – це можливість оздоровити підприємства й фінансово, й економічно; зробити виробництво технологічнішим; залучити інвестиції; підвищити конкурентоспроможність; і насамкінець упровадити ефективну модель управління в державній оборонці.

Усе це передбачає законопроєкт №3822, який чекає на друге читання.

Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора