РФ нічого не виторгує у США за пролонгацію Договору про скорочення наступальних озброєнь. Штати не дадуть підв'язати щось до діалогу щодо ядерки

Доволі прогнозовано адміністрація Джозефа Байдена заявила про те, що хотіла б пролонгувати угоду СНО-III (Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь із Росією. – "ГОРДОН"), яка, як відомо, має припинити дію без пролонгації 5 лютого й обмежує стратегічні ядерні арсенали двох ядерних супердержав.

Ясно, що цей крок буде використовуватися як інструмент внутрішньополітичної боротьби. Плюс, нас чекають різні інсинуації і спекуляції на цю тему.

Дозволю собі пару думок.

Ну, по-перше. Пролонгація СНО-ІІІ на п'ять років – це ніяке не повернення до перезавантаження між США і РФ, символом якого і була свого часу відповідна угода. Вашингтон і Москва мали діалог і домовленості щодо відповідних питань навіть у найлютіші роки Холодної війни. Тому і зараз можуть спокійно пролонгувати відповідну угоду, не погоджуючись при цьому щодо інших питань.

Друге. Ні, РФ нічого у США не виторгує за пролонгацію СНО-ІІІ. У США давня практика говорити щодо кожного питання окремо і не давати підв'язувати інші речі до діалогу щодо ядерки. Плюс, оскільки угода більше таки вигідна РФ (тому Москва в останні роки так активно виступає за пролонгацію), то не вийде підтягувати інші питання для розміну. Про розмін можна мріяти, коли угода більше потрібна твоєму опоненту, але не тобі. А тут навпаки.

Третє і головне. Непролонгація СНО-ІІІ нічого б не дала США у плані тиску на РФ. Відсутність договірних рамок щодо стратегічних ядерних озброєнь не означає, що РФ має завтра втягуватися в гонку озброєнь – навіть якщо США приймуть таке рішення (а це сумнівно). Справді, у США є можливість радикально наростити стратегічний ядерний арсенал – у них і носіїв більше, ніж у РФ, і вони завантажені на 25–30% у середньому (боєголовки на складах є). Але ок, навіть США на це пішли. Але стратегічного ядерного арсеналу РФ у нинішньому вигляді все одно вистачить, щоб витримати перший удар і нанести непоправних утрат. Тобто основа для взаємного гарантованого знищення зберігається. Ну й у США теж ідуть бурні дискусії, чи варто витрачати $1,2–1,5 трлн на повну модернізацію ядерної тріади в нинішньому вигляді.

Хоча угода СНО-ІІІ справді більш вигідна РФ – тут питання статусу, режиму контролю, а головне – обмеження потужнішого стратегічного ядерного арсеналу США, але зникнення угоди СНО-ІІІ та ще і через США нічого б не дало Білому дому. Бо це підрив режиму нерозповсюдження. Навпаки, пролонгація угоди дає час для початку нового діалогу, де можна підключати й інших гравців та інші теми. Так буде переконливіше – бо як можна говорити про нові режими контролю, руйнуючи те, що функціонує ще якось і дає певну стабільність.

При цьому варто визнати, що адміністрація Дональда Трампа мала рацію до певної міри, коли намагалася обміняти у РФ продовження угоди, яка більш вигідна росіянам, на вирішення проблеми тактичної ядерної зброї (ТЯЗ). Хоча тут теж нелегко. Оскільки ТЯЗ – це про поле бою, тобто регіональні баланси сил і архітектуру безпеки в регіонах, то серйозний діалог щодо ТЯЗ між США і РФ міг би привести до обговорення європейської архітектури безпеки у ключі, який далеко не так нам вигідний. Тому теж неоднозначно.

Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора