Набридло слухати дурню, що хтось "жирує" в тилу, "а там, на фронті, люди гинуть". Я хоч і в Києві, у тому самому тилу, а "жирується" якось не дуже

Не знаю, як вам, а мені вже надоїло слухати всю цю дурню, що хтось "жирує" в тилу, "а там, на фронті, люди гинуть". Бо хоч я і в Києві, у тому самому тилу, а "жирується" якось не дуже.

Є бізнеси і є люди, які працюють у цих бізнесах. Кілька тисяч. Яких треба забезпечити роботою та зарплатою. І є відповідальність перед ними й перед собою. Не треба нам посипати голову попелом і казати, який дурний народ у нас. Нормальний у нас народ. Може, навіть набагато кращий, ніж інші. Війна показала.

А щодо "жирування", то в тилу завжди будуть гуляти на вулицях, ходити на побачення, сидіти в ресторанах і танцювати в нічних клубах (до комендантської години, звичайно). На те він і тил. Така серм'яжна правда життя. Подобається вона комусь чи ні. Так було і в окупованому Парижі, і в окупованому Києві в минулій війні. Мені розповідали люди, які знали тих людей.

І до мобілізації це не має ніякого стосунку. Бо то чисто організаційне питання влади. Яка за півтора року війни могла б уже із "цифровою країною" придумати щось ліпше, ніж ловити кого попало на вулицях і спокійно споглядати, як військкоми свої старі євробляхи на новенькі Audi міняють.

Джерело: Oleksandr Derkach / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора