Правки повертають генпрокурору домайданівські повноваження – і вони наздоженуть кожного з нас

1. Ці протести не про НАБУ. Ці протести про надію. Про те, що війна, усі випробування й втрати, через які ми проходимо, були недаремні. І ми зможемо повернутися до європейського цивілізаційного простору, де права кожного захищені, а влада підзвітна й підконтрольна людям.

Марно дорікати, що люди не читали законопроєкту. Суть вони якраз вловили. Робота антикорупційних органів залишає бажати кращого. Зокрема, у нас, правозахисників, до них багато претензій. Але ця проблема не виправляється встановленням над ними контролю офісу.

2. Ухвалений законопроєкт не про НАБУ. Він про перспективу майбутнього, принаймні про те, як його бачить влада. Я залишу за дужками мотиви, але війна диктує свою логіку. І ця логіка протилежна демократизації. Нам випало досить складне завдання – пройти між цими двома логіками.

Комунікації влади не залишають ілюзій, але я все одно роблю спробу пояснити. Наша сила в тому, що логіка війни вважає слабкістю. Маленька Росія не вистоїть атаки великої. Наша сила не в президентській вертикалі, а у низовій демократії та ініціативі, у суб'єктності людей та їхній вірі, що твої зусилля мають сенс.

3. А тепер до змісту правок. Президентський законопроєкт виправляє не все. Окрім підпорядкування НАБУ та САП проголосований поспіхом законопроєкт повертає генеральному прокурору домайданівські повноваження – знищує процесуальну незалежність слідчих і прокурорів, дозволяє обшуки без санкції суду тощо.

Тому до вимог про НАБУ, САП і БЕБ було б важливо додати вимоги про позбавлення Офісу генерального прокурора невиправдано широких повноважень. Це все було вже. Саме ці правки, якщо нам не вдасться проскочити між двома логіками, наздоженуть кожного з активних громадян нашої країни.

Лінки в коментарях для тих, кому цікаво розібратися.

4. І останнє. 11 років тому, коли тодішня влада прийняла рішення, яке позбавляло українців надії на майбутнє, тодішня молодь вийшла на масові протести. Майдан був брутально розігнаний "Беркутом": молодих хлопців і дівчат тягали за волосся по площі, били ногами на асфальті, розбивали кийками голови.

Я дуже добре пам'ятаю ці події, бо саме тоді я з командою запустили ініціативу "Євромайдан SOS" і почали працювати в режимі 24/7, щоб надавати правову й іншу допомогу переслідуваним учасникам протесту.

Тодішня молодь теж була щира та справжня. Частина з них уже за якийсь час приєдналася до Збройних сил України. Багато хто віддали своє життя за цінності, що змусили їх вийти на масові протести в листопаді 2013 року.

Я хочу просто зафіксувати, що всі ці зусилля мали сенс. Бо щирі й прекрасні молоді люди, які зараз масово вийшли із цими фантастичними написами на картонках, не проходять через жорстокі побиття й міліцейське свавілля.

Свобода – то крихка річ, і так може бути не завжди, але в цей конкретний момент історії треба зафіксувати цей важливий здобуток останніх 11 років.

Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора