Ніби давно треба звикнути, що поруч живуть варвари-людожери. Та як людина може бути настільки безжалісною?

Іноді мене питають: навіщо я регулярно пишу про обстріли? Вони ж відбуваються мало не щодня. Щодня окупанти вбивають невинних людей, щодня руйнують мирні будинки. Страшна і звична рутина. Утім, є речі, до яких звикнути неможливо.

Так виглядає звичайна житлова п'ятиповерхівка у Кривому Розі. Сьогодні вранці російські загарбники обстріляли місто балістичними ракетами – у результаті зруйнували цілий під'їзд, усі поверхи. Чим завинили люди, які жили в цьому домі? Хіба що тим, що є українцями. Що ходять кожного дня на роботу, люблять своїх рідних і свою країну. Саме за це держава-терорист намагається їх убити – а якщо не виходить убити, то лишити без даху над головою. Так відбувається звичайний геноцид. У центрі Європи. Посередині ХХІ століття.

І ніби давно треба було б звикнути до того, що поруч із нами живуть варвари-людожери. Але все одно не вкладається в голові: як людина, народжена матір'ю, може бути настільки безжалісною й незворушною щодо долі ближніх?

Рано чи пізно на це питання відповідатиме міжнародний трибунал. І численні дослідники, психологи й історики. І документальні фільми з назвою типу "Звичайний рашизм". А доти ми повинні зупинити загарбників. Вигнати з нашої землі. І перемогти.

Співчуття всім постраждалим.

Джерело: Olga Bogomolets / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора