За "геніальною ідеєю" шлюбів із 14 років стоїть зовсім інший зміст

Дозволити шлюби із 14 років? Оце читаю новини про ініціативу деяких депутатів і намагаюся зрозуміти їхню мотивацію легалізувати сексуальні відносини з неповнолітніми… Для чого їм це треба?

Може, просто щоб відволікати нас від корупції? Чи щось інше?

Але як мама трьох дочок мушу прокоментувати: я не "проти кохання", але проти насилля і його узаконення. Бо за цією "геніальною ідеєю" стоїть зовсім інший зміст.

Шлюб із 14 років пропонують дозволяти не "просто так", а у випадку вагітності.

Вагітність у 14 років – це не про "дорослість" і не про "свідомий вибір" – це наслідок незаконних дій, тиску, несвідомості, незахищеності або відсутності знань!

А народні обранці замість того, щоб розбиратися з причиною, пропонують узаконити наслідок: шлюб із вагітною 14-річною дівчинкою як узаконення дій донора сперми або ґвалтівника. Тут не про долі дітей. Не про дівчинку, чий організм ще формується. Не про психіку, яка не готова до материнства. Не про освіту, яку вона втратить. А про втечу ґвалтівника від покарання і про життя вже двох дітей, яке звужується до виживання.

Тому, на мій погляд, говорити потрібно не про зниження віку шлюбу.

Говорити потрібно про інше:

• про захист дітей;
• про кримінальну відповідальність за секс із неповнолітніми;
• про якісне статеве виховання;
• про згоду, кордони й безпеку;
• про доступ до знань, а не до "узаконення проблем";
• про розуміння сенсу і щастя материнства, про власну відповідальність.

Одна заборона без освіти не спрацює. Але й легалізація наслідків – теж не вихід.

Автори законопроєкту №14394:

• Руслан Стефанчук – голова Верховної Ради України;
• Олена Кондратюк – заступниця голови Верховної Ради;
• Олександр Корнієнко – народний депутат;
• Микола Стефанчук – народний депутат;
• Іван Калаур – народний депутат.

Я хочу, щоб моя дитина – і кожна дитина – створювала сім'ю тоді, коли вона до цього готова емоційно, психологічно і фізично.

Коли це вибір, а не обставини.

Моя особиста думка: 14 років – це час для дитинства, навчання, формування себе. А не для примусового материнства чи батьківства.

Бо сильна держава починається не з ранніх шлюбів. Вона починається із захищених дітей, освічених підлітків і дорослих, які не бояться брати відповідальність – але вчасно.

І дуже хочеться, щоб наші закони захищали дітей. А не підлаштовувалися під проблеми, які легше "узаконити", ніж вирішити.

А з мотивацією ініціаторів, думаю, суспільство ще матиме окрему розмову…

Джерело: Ольга Богомолець / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора