Спалахи віспи мавп раніше добре піддавалися контролю. Тож поки без паніки, але готуватися треба

Трохи про віспу мавп (Monkeypox), бо часто запитують.

Ще у XIX столітті дослідники описували захворювання у мавп, перебіг якого був із рясним пустульозним (гнійничковим) висипом і помітною летальністю. 1958 року в Копенгагені спалахнуло таке захворювання у мавп, привезених із Сінгапуру. Вірусологічні дослідження виявили поксвіруси, які відрізнялися від вірусу віспи та коров'ячої віспи.

У 1970 році у дев'ятирічного пацієнта в Заїрі (нині Конго) зафіксували перший випадок віспи мавп. Хвороба була дещо схожою на натуральну віспу, що була у стадії ліквідації, далі захворювання виявляли в Кот-д'Івуарі, Ліберії, Нігерії та Сьєрра-Леоне, воно обмежувалося тропічними лісами Центральної і Західної Африки до 2003 року, коли зареєстрували перші випадки у США, перебіг яких був легким. Усього захворіло 47 людей, усі заразилися від імпортованих екзотичних тварин, особливо домашніх лугових собачок (родина гризунів).

У 2021 році в Далласі та у Меріленді зареєстрували два випадки віспи мавп у мандрівників із Нігерії. І ось у травні цього року Великобританія повідомила вже про 20 випадків віспи мавп, до того ж перший із них знову-таки виявили у хворого, який прибув із Нігерії. Було доведено сімейне передавання захворювання, включно з маленькою дитиною. Проте особливе занепокоєння викликають місцеві випадки передавання серед двох не пов'язаних між собою груп, зокрема серед геїв і бісексуалів. 18 травня 2022 року департамент охорони здоров'я штату Массачусетс також оголосив про підтверджений випадок віспи мавп у дорослого чоловіка, який нещодавно відвідав Канаду.

Клінічний перебіг захворювання може бути доброякісним із невеликими висипаннями і досить тяжким із масивним висипом, мультиорганними ураженнями, дихальною недостатністю, кератитами, виразками рогівки, сліпотою, енцефалітом і летальністю до 10%. Характерним є збільшення різних груп лімфовузлів, водночас іноді це відбувається до початку клінічних виявів, висипання часто нагноюється і залишає рубці, хоча і не такі грубі, як під час натуральної віспи. Тривалість захворювання – два – чотири тижні. Передається хвороба повітряно-крапельним шляхом, контактним, вертикальним (від матері до дитини), статевого шляху поки не доведено.

Джерелом інфекції та сприйнятливими до захворювання є не лише мавпи, але й деякі види інших тварин, зокрема гризуни. Описано внутрішньолікарняні та внутрішньолабораторні випадки зараження. Раніше хворіли переважно діти віком до 16 років, серед них і була головна летальність.

Чому такий резонанс і напруженість від цієї ситуації зараз?

По-перше, ліквідація натуральної віспи та скасування вакцинації проти неї сприяє потраплянню інших поксвірусів від тварин у людську популяцію, про що ми неодноразово говорили у своїх лекціях навіть студентам.

По-друге, за оцінками, на сьогодні менше ніж одна з трьох осіб мають імунітет до натуральної віспи, а багаторазові пасажі вірусу через організм неімунної людини можуть надавати йому нових патогенних властивостей, більш агресивних (як приклад – SARS-CoV-2), і ми можемо повернути людству іншу віспу у новому вигляді.

По-третє, засобів противірусної терапії наразі немає, хоча FDA нещодавно затвердило ліки для лікування натуральної віспи – Troxx. Чи будуть вони чи інші засоби для лікування натуральної віспи (наприклад, метисазон) ефективними – велике питання.

По-четверте, справді швидко розповсюджується за весь час спостереження.

Тому, мабуть, ВООЗ і скликає екстрену нараду (досить оперативно, якщо порівнювати з реакцією на COVID), враховуючи подвоєння випадків віспи мавп в Англії протягом кількох днів, появу її у Канаді та країнах Європи. Одне з головних питань, що обговорюють, – можливість використання вакцини проти віспи виробництва Bavarian Nordic Jynneos. Вона містить живий ослаблений вірус коров'ячої віспи, який не здатний до реплікації в організмі людини, але викликає сильну імунну відповідь. Це єдина схвалена FDA вакцина проти віспи та віспи мавп для невоєнного застосування. Якщо людині роблять щеплення протягом чотирьох днів після ймовірного зараження, це може знизити ризик важкого перебігу на 85%.

Із гарного: спалахи Monkeypox, принаймні раніше, добре піддавалися контролю. Окрім того, на сьогодні немає даних про те, що лише передавання інфекції від людини до людини досить для підтримки інфекції у популяції людей. Геном вірусу досить стабільний, імунітет стійкий та перехресний з іншими поксвірусами.

Тож поки без паніки, але готуватися треба. Усім здоров'я, фізичного та психічного.

Джерело: Ольга Голубовская / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора