У промові президента, сподобалася вона вам чи ні, була одна важлива фраза

Фото: Olha Reshetylova / Facebook

Я так і не змогла написати підсумки минулого року, бо скільки б не було зроблено, це все одно виглядає катастрофічно мало від потреби.

Але я хочу дещо, можливо, трохи банальне, сказати в перший день нового року.

У промові президента (незалежно від того, сподобалася вона вам чи ні) була одна важлива фраза: протриматися на один день довше, ніж вони.

Цей принцип включає в себе все інше: реформи, зміни, підтримку ззовні, взаємну підтримку в країні. Але він же передбачає максимальне заощадження енергії. Максимальне зосередження на своїй справі. Менше слів – більше діла. Менше піару, пустопорожніх балачок, дорогих форумів і конференцій – більше конкретних справ, донатів, безпосередньої участі в силах оборони (і взагалі – все для них). Не витрачати сили на інформаційне сміття, білий шум із суміші заяв Трампа й російської пропаганди – це дуже виснажує. З іншого боку – не продукувати цей шум самим, знизити градус хейту до своїх. Пам'ятати, що зараз не може бути "люблю чи ненавиджу когось". Є лише водорозділ: він чи вона – наші чи не наші, вони за Україну чи проти.

Цей принцип означає, що в момент, коли ми будемо падати, коли опускатимуться руки й виникатимуть думки здатися, треба буде всім разом зчепити зуби і… перемогти. Це буде той переломний момент. Той "один день", який ми вистоїмо.

Але до нього треба дійти.

І якщо я й наша команда своїми діями допомагають силам оборони простояти ще на один день, одну годину більше, значить, ми виконуємо мінімум свого призначення.

Такий план.

Для людей, не відірваних від реальності, він зрозумілий і навіть оптимістичний. Для тих, хто за 12 років війни так і не зрозумів, на якій межі ми балансуємо щодня, він може стати неприємним відкриттям. Переконана, що і перших, і других побачите в коментарях до цього поста.

З Новим роком, друзі!

З роком того "одного дня", на який ми простоїмо довше.

P.S. Ну і з днем народження провідника тих, хто святкує.

Джерело: Olha Reshetylova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора