Регіональні вибори в Німеччині – символ зміни епох, для нас – відверто поганий
Вибори у двох східнонімецьких федеральних землях – Саксонії й Тюрингії – на цих вихідних не цікаві на широкий загал. Ну, відбулися, й добре, це ж не національні.
Однак вони є символом зміни епох в європейській політиці, для нас – символом відверто поганим. У Тюрингії майже половину голосів отримали партії, які категорично виступають проти допомоги Україні – "Альтернатива для Німеччини" й "Альянс Сари Вагенкнехт".
У Саксонії дещо менше, але не набагато. Партії урядової коаліції отримали жалюгідні результати, опозиція в обличчі християнських демократів нічим особливим не здивувала. Тепер питання в тому, хто сформує земельні коаліції, і чи взагалі це можливо. Для нас ці вибори підтвердили обидва виклики.
Перший – складність не просто збільшення, а й утримання німецької мілітарної допомоги. Тепер уже ні в кого немає сумніву, що зменшення цієї допомоги наступного року не є результатом лише бюджетного дефіциту. Це є реакція на зміни у внутрішньополітичних розкладах, зростання ваги проросійських популістів і, відповідно, зменшення маневру в урядової коаліції, якщо цей маневр у неї взагалі є.
Але є і довгостроковий виклик – Німеччина стала останньою великою європейською країною, де партії мейнстриму ХХ століття – християнські, ліберальні й соціал-демократи, а також зелені – уже не визначають політику, як раніше. Натомість популісти – ліві, праві й просто без напрямку – здатні вигравати вибори й пропонувати свої прості рішення.
Це матиме колосальний вплив на процес нашої євроінтеграції, її умови й терміни, які ми поки що навіть нездатні уявити. Але можна вже уявити кількість зусиль і грошей, які РФ задіє, щоб зупинити й зламати наш шлях у ЄС.
З "позитивними", тобто проукраїнськими, популістами маємо навчитися працювати, на "негативних" – проросійських – маємо знайти важелі, краще зіткнути їх з іншими популістами. Європа вже ніколи не буде такою, як раніше, популізм – це нова нормальність, і ми маємо знайти на це відповідь. Ціна – наш шлях у ЄС.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook