2020 рік став рекордним за флудом – від порад щодо лікування COVID-19 содою до змови світових залаштунків, які придумали вірус заради збагачення G

Щурячий рік, що минув (такий от збіг), приніс у світ не багато радості, але найменше, розлучаючись із ним, хочеться крутити шарманку – "Усе погано!" По-перше, усе погано ніколи не буває, останнього слова про світ не сказали й не скажуть ніколи, читайте розумних. Навіть у найчумніші роки люди закохувалися, одружувалися, народжували дітей і творили не тільки дурниці. Пушкінська Болдінська осінь, як відомо, завдячує холерному карантину. По-друге, погано у всіх по-різному. Комусь перли мілкі, а хтось влазить у борги, щоб купити необхідне. Протягом року мені неодноразово доводилося чути, що COVID-19 нас усіх вирівняв – хворіють і королі з королевами, і президенти з депутатами, і клерки, і фермери, і принц, і жебрак. Хворіють – так, але можливості лікуватися в усіх різні. Вселенська рівність – поки що нездійсненна мрія людства. Та й не всі про неї мріють.

Цей рік навчив нас ретельніше мити руки, навичка надзвичайно корисна, але знову ж не для всіх. Понад половину землян досі позбавлені такої можливості. І сталося це не 2020-го, проблема давня і поки що нерозв'язна. 4,2 млрд людей не мають доступу до чистої питної води та санітарно-гігієнічних засобів. У Нігерії, Танзанії, на Мадагаскарі, у деяких країнах Океанії люди випорожняються на вулиці, від кишкових інфекцій, спричинених антисанітарією, щорічно гине приблизно 300 тис. дітей. До коронавірусу, що загнав усіх по домівках, на планеті залишалися місця, де лютують тиф, холера, малярія, де смертельна епідемія – явище буденне, а дитяча дистрофія – не жахи тяжкого минулого.

2020-й, безумовно, залишиться в історичній пам'яті часом, коли нас накрило спільною бідою, але хтось проводить цей рік за щедрим столом біля яскравої ялинки з любовно складеними під нею подарунками для рідних і близьких, а хтось – в нічліжці, у лікарні, у сирітському притулку, на вулиці на самоті. Не нагадуватиму, скільки у світі бездомних, так я й сама не знаю, цифри дуже приблизні. Біда спільна, а життя різне. Так було і поки що залишається.

З'явилося нове явище – ковід-дисиденти. Кількох знаю особисто, двоє з них перестали дисидентствувати, потрапивши до лікарні. Досвід – син помилок тяжких.

Цей рік міг би навчити нас більшої чіткості, тверезості й відповідальності, але, за моїми відчуттями, він став рекордним у сенсі флуду. Такого потоку нісенітниць мені не доводилося спостерігати ніколи. Від порад щодо лікування коронавірусу розчином харчової соди і розчавленим часником до змови світових залаштунків, які придумали новий вірус заради збагачення. Від безтурботності скептиків, що реагують на криваву стрічку новин черговим мемасиком, до апокаліптичних прогнозів, які незмінно рвуть мережу і тримають рейтинг.

Вершники Апокаліпсису вже дихають у спину, якщо вірити прогнозам, на нас звалився "найгірший рік в історії", якщо вірити новинам. Досить дивно чути таке від людей XXI століття, які у своєму егоїзмі з легкістю відмахнулися не тільки від багатовікової історії, з її полюваннями на відьом, терором, людожерськими режимами, печерним неуцтвом, теоріями расової чистоти, світовими війнами і ядерними бомбардуваннями, але й, мабуть, пропустили 20 років третього тисячоліття. Нікуди ж не ділися режими, терор і війни, природні катаклізми, невиліковні хвороби, наш апокаліпсис завжди з нами, ми живемо в ньому століттями, апокаліпсис узагалі питання суто індивідуальне. Тому годі одне одного лякати.

Що запам'яталося минулого року? Окрім непоправних особистих втрат, ілюзій і вічних надій, папа римський, який читає Urbi et Orbi на безлюдній площі у Ватикані, Америка, що вийшла з берегів, "Жыве Беларусь!" і війна на батьківщині, що перейшла в "режим тиші", але, як і раніше, війна.

За що хочеться підняти келих (у мене – чарка)? За життя, яке, якщо вірити накопиченій інформації, завжди перемагає смерть, зокрема у відомий науці спосіб. За людей науки, на яких уся надія. За лікарів, у яких відкрився справжній фронт. За тих, хто на фронті. Хто ризикує собою заради інших. За всіх, кому зараз складно й боляче. Нехай їм буде легше. Нехай залишить нас клята пандемія. Нехай ми станемо розумнішими, добрішими і чуйнішими, хай щастя багатьох і багатьох, яке не склалося минулого року, обернеться корисним досвідом. Нехай складеться в новому. Нехай.

Джерело: "ГОРДОН"