США й Китай приречені домовитися. Є підстави думати, що вже домовилися

Велике азійське турне президента США є дуже важливим з погляду геополітичних процесів, які відбуваються сьогодні у світі, особливо коли до них дуже сильно залучено багато основних країн і регіонів, тим паче якщо кульмінацією цього тижневого вояжу в Азію буде довгоочікувана зустріч лідерів США й Китаю, від якої може залежати врегулювання багатьох дуже складних питань, включно з тим, як зупинити запеклу війну між Росією й Україною.

Безсумнівно й те, що лідери США й Китаю обговорять також і багато інших політичних тем, які потребують уваги з боку Вашингтона й Пекіна, зокрема, звичайно, і питання економічного співіснування двох головних економік на планеті.

Я регулярно наголошував, що США й Китай приречені домовитися і що між ними не буде ні воєнної конфронтації, ні великої торговельної війни, оскільки це сильно може вдарити як по самих США й Китаю, чиї економіки дуже сильно зав'язані одне на одному, так і по багатьох їхніх союзниках, особливо тих, які в них спільні в економічному плані, зокрема Євросоюз і багато провідних країн Глобального Півдня.

А останні заяви, які пролунали напередодні цього візиту, дають підстави вважати, що США й Китай уже домовилися про межі потенційної торговельної угоди, яку лідери двох країн обговорюватимуть на особистій зустрічі цього тижня, включно з угодою щодо американського сегмента мережі TikTok, а також відстрочення жорсткості контролю на експорт рідкісноземельних металів із Китаю.

Найскладнішим, на мій погляд, буде питання війни між Росією й Україною, у якій у США й Китаю діаметрально протилежні інтереси. Але у великій політиці часто відбуваються такі несподівані кульбіти, які здаються неможливими, як це було, наприклад, у далекі 70-ті роки ХХ століття, коли тодішні лідери США в особі Ніксона і Кіссінджера зуміли розвернути Пекін від Москви, що в підсумку призвело до послаблення позицій СРСР, а після радянської авантюри в Афганістані й до розпаду Радянського Союзу.

Нагадаю, що тоді як розмінну карту використали Тайвань, котрий і сьогодні, як і раніше, залишається в повній залежності від США, які використовували всі ці роки цей острів як важіль стримування, а також тиску на Китай.

Питання: чи зуміє сьогодні президент Трамп зробити Сі Цзіньпіню таку пропозицію, від якої той не зможе відмовитися, тим паче коли тема Тайваню для Китаю є екзистенційною? Як говорив Отто фон Бісмарк: "Політика – це мистецтво можливого".

Джерело: Ramis Yunus / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора