Путін люто тупає ніжками

"Путін люто тупає ніжками" – цю фразу, яка згодом стала соромним мемом, ввели колись в обіг (у РФ-опозиції) навальністи. На думку навальністів, саме так Путін реагував на всілякі їхні розслідування про палаци й іншу фігню. Тупав ніжками. Угу.

Зараз у Путіна, який тупає ніжками, активно повірила фейсбучна частина української громадськості й наближені до них проукраїнські РФ-активісти. На їхню думку, Путін і через операцію "Павутина" бився в істериці й нещодавно був у величезній тузі через бомбардування Ірану. Увесь Facebook забитий створеними за допомогою ШІ пиками Путіна, залитими слізьми.

Я все розумію, у похмурий час прості люди прагнуть позитивних емоцій. Але ми з вами маємо розуміти, що в Путіна загалом усе норм із настроєм. Шкуру він собі відростив просто нафіг бронебійну за три роки.

Звісно, події типу торішнього вторгнення в Курську область здатні його дещо засмутити – але точно не "Павутина" й не неприємності в союзників.

"Павутина" – чудова операція. Такі операції потрібно продовжувати. І ліквідацію воєнних злочинців потрібно продовжувати. Ця робота триває.

Просто зрозумійте оптику Путіна. Потрібно розуміти ворога. Коли Мединський у Стамбулі сказав українській делегації: "Ми зі Швецією 20 років воювали" – це було зовсім не хамство й не тролінг. Це досить холодно викладена геополітична концепція.

Мало того. У Путіна в голові не лише 20 років Північної війни. У Москві пам'ятають і про те, що у  XVII–XVIII століттях знадобилося 200 років, щоб підкорити Україну. Шматок за шматком.

От саме в цих категоріях вони мислять зараз. З опорою на саме такий історичний матеріал. Макроісторично думають, пардон.

Ніхто там ніжками не тупає. Вони спокійні, як удави. Вони відгорювали своє після провалу бліцкригу навесні 2022-го. Це в минулому. Усі втрати на фронті й за лінією фронту вони сприймають як комарині укуси. Неприємно, але треба терпіти. Вони вважають, що м'ясорубка провертається у правильний, потрібний їм бік. Вони готові воювати (з перепочинками чи без таких) десятиліттями.

Це зовсім не означає, що нам треба перекладати історичну відповідальність на наших дітей. Звісно ж, Кремль сподівається заволодіти і Харковом, і Одесою, а потім і Києвом уже найближчими роками, а потім перейти до тестування балтійських кордонів. Але стратегічно воювати з Європою вони готові вічно.

Нам потрібно дивитися на ситуацію в макроісторичному ключі. В історії були війни, які складалися із серій майже безперервних воєнних кампаній, вторгнень, рейдів – Столітня війна, піренейська Реконкіста й багато іншого. У нас 2014 року розпочалося саме таке.

Джерело: Roman Popkov / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора