Одеса, Маріуполь, Волноваха, Ірпінь, Буча, Гостомель – це для мене не порожній звук. У мене розривається серце від кожної бомби, яка там розривається

Я живу в Україні вже майже 20 років. Мій постійний дім – Київ. Я приїхав зовсім юним, формувався тут як особистість, служив на Закарпатті, закінчив університет, працював на різних посадах, був одним із лідерів опозиції, виводив сотні тисяч людей на антикорупційні марші.

І ось одного дня новоявлений монгольський хан нам сказав, що наш дім – більше не наш дім, земля – більше не наша земля і взагалі він скасовує нашу країну як таку, прирікаючи десятки мільйонів людей або на рабство, або на вічне поневіряння світом.

Я зараз у путінському полоні, але я маю телевізор, і кожна географічна назва для мене – не порожній звук. Я будував дороги в Одесі, допомагав розвивати Маріуполь, майже щотижня їздив до Харкова, привозив грузинських добровольців у Волноваху, багато моїх друзів мешкає в Ірпені та Бучі, я неодноразово був у аеропорту Гостомеля. І в мене в моїй одиночній камері розривається серце від кожної бомби, яка розривається.

Співгромадяни, любі мої. Я врятував свою країну Грузію у 2008-му і точно знаю, що ми переможемо й у 2022-му! Бережіть себе! Слава Україні!

Джерело: Mikheil Saakashvili / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора