Нові лідери збірної України разом із досвідченими гравцями можуть створити на Євро щонайменше команду класу "вищий – середній" G

Збірна України на Євро 2020.

Завершився відбірковий турнір Євро 2020 у "рідній" для нас групі В. Національна збірна України завоювала путівку у фінальну стадію чемпіонату континенту ще раніше. Але від підсумків недільного матчу із сербами на белградському стадіоні "Райко Митич" залежали важливі показники – як суто психологічного плану, так і визначальні для ситуації, у який спосіб дружина Андрія Шевченка "жеребкуватиметься" на фінальну стадію Євро.

Під психологічним аспектом слід розуміти те, чи вдасться нашим хлопцям пройти кваліфікаційний цикл без поразок, та ще й із певними кадровими втратами через травми й дискваліфікації. Вдалося. Щоправда, не без "найкращих традицій", тобто самі створили собі складнощі, до того ж на початкових стадіях кожного тайму, пропустивши по голу, а потім героїчно долали ці самі "рукотворні" проблеми.

Спочатку на 9-й хвилині пропустили гол з необов'язкового пенальті. Із необов'язкового, оскільки Миколі Матвієнку вже час навчитися не повертатися спиною до удару суперника м'ячем, та ще й із відставленою рукою, а приймати м'яч на груди.

На 56-й хвилині наші оборонці не розібралися, кому грати на правому фланзі проти Тадича, а кому прикривати Митровича. Тому перший – вінгер "Аякса" – безперешкодно закинув пас у штрафну, а другий – найкращий на сьогодні бомбардир Чемпіоншіпу з "Фулхему" – спокійно заволодів м'ячем і наступним дотиком забив його в дальній нижній кут П'ятову.

Утім наші голи у ворота сербів були й гарнішими, й ефективнішими. На 31-й хвилині після пасу Циганкова Яремчук головою "відповів" Матичу, а на третій компенсованій хвилині Бєсєдін, незважаючи на щільне оточення суперників, прийняв м'яч від Ярмоленка й точно пробив у нижній кут – 2:2!

Отже, збірна Шевченка пройшла відбір без жодної поразки, здобувши шість "планових" перемог над слабшими суперниками і домігшись нічиїх у гостях із чинним чемпіоном Європи Португалією і жорстко налаштованою на реванш після антирекордної для себе поразки у Львові (0:5) Сербією. Результат відбіркового циклу вражає.

Іще важливішим, ніж психологічний момент, є запитання: із якого кошика на жеребкуванні 30 листопада витягуватимуть кулю, усередині якої аркуш паперу зі словом "Україна". Щоб потрапити в лідерську першу корзину, нам потрібно посісти місце, не нижче від шостого, серед переможців груп за всіма основними й додатковими критеріями. Поразка позбавила б "жовто-синіх" такої можливості. Утім, окрім наших старань, необхідні й зовнішні щодо рідної команди умови. Як суто спортивні – як зіграють головні суперники у цьому міжгруповому змаганні в понеділок та вівторок. Так навіть і політичні – УЄФА точно розводитиме по різних групах Україну і Росію.

Однак повернемося до нашої збірної. Якщо дуже стисло, то підсумки такі.

У позитиві:

У нас сильний тренерський штаб. Мальдера – ефективний тактик, здатний знайти сильні, часом несподівані для багатьох рішення, які роблять того чи іншого футболіста кориснішим у конкретному матчі, часом на новій позиції. Останній приклад – зміщення Яремчука на лівий фланг з подальшим несподіваним для суперника поверненням у центр атаки. Тассотті – бувалий мотиватор, насамперед оборонців. Однак тут основна дійова особа – сам головний тренер. Шевченко довів, що він уміє дослухатися й остаточно ухвалювати правильне рішення.

У нашій збірній з'явилися нові лідери, здатні вирішити долю матчу. Це Зінченко, Маліновський (можливо, не вчора), Яремчук, Миколенко. Поряд із досвідченими Пятовим, Степаненком, Ярмоленком (хотілося б, щоб у цьому списку закріпився і Коноплянка) вони цілком можуть створити команду на Євро, якщо не лідерського рівня, то щонайменше класу "вищий – середній".

Але очевидними є і проблеми збірної України:

Простежується розрив у рівні гри між лідерами і тими, хто, м'яко кажучи, на підході до них. Смішно з нашого боку радити тренерам збірної. Але коли незабаром вони виявили сміливість і розрахунок у підборі нових осіб у команді, то не можна зупинятися на цьому шляху у найближчому майбутньому. Здається, що в національну дружину вже "стукають" Микита Шевченко, Денис Попов, Богдан Мірошніченко, Валерій Лучкевич, Ігор Харатін, Кирило Ковалець, Богдан Лєднєв, Назарій Русин. Але, щоб перевірити цих та інших можливих кандидатів, потрібно виявити клас роботи не тільки тренерському штабу, але й менеджменту Асоціації.

Про що йдеться? Саме керівництво нашої федерації за час, що залишився до початку Євро, тобто до червня 2020 року, має зуміти підібрати спаринг-партнерів і домовитися з ними про контрольні матчі перед чемпіонатом Європи. Гра зі збірною Нігерії минулого вересня дала більше матеріалу для аналізу, ніж нещодавня зустріч з естонцями в Запоріжжі.

Усе ж головний висновок після закінчення кваліфікаційної стадії Євро 2020: у нас зараз досить сильна команда, яка демонструує й реальне зростання майстерності, і психологічну впевненість. Недарма Андрій Шевченко вчора сказав журналістам: "2019 рік видався дуже гарним для нас, але всі наші думки вже про Євро".

Джерело: "ГОРДОН"