Шлях до Бога, у Європу та в патріархи

Сергій Биков: Досі волинські священики вважають, що ПЦУ рано чи пізно очолить їхній митрополит
Фото: Сергій Биков / Facebook

Авторитет митрополита Луцького і Волинського Михаїла серед волинських священників може стати причиною "певних ревнощів" із боку керівництва ПЦУ, пише у своєму блозі голова Інституту публічної політики і консалтингу "Інполіт" Сергій Биков.

Волинська обласна рада планує підтримати митрополита Луцького і Волинського Михаїла (Зінкевича), який виступає за святкування Різдва за новоюліанським календарем. Із відповідним зверненням депутати облради планують звернутися до глави ПЦУ митрополита Епіфанія.

Автор проєкту звернення, депутат Юрій Ройко повідомив ЗМІ, що в листі також міститься прохання не карати волинського митрополита за його ініціативу, оскільки своїми діями Зінкевич, "враховуючи багаторічне прагнення українського народу мати єдність віри, відкинувши всі непорозуміння, мужньо ухвалив відповідальне рішення і пішов назустріч тисячам людей Православної церкви України, які глибоко вірують".

Нагадаю, 25 грудня минулого року Волинська єпархія ПЦУ відсвяткувала Різдво. Це був пробний крок Фанару для вивчення реакції всередині України. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл Зінкевич після літургії у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Луцька заявив, що ті, хто святкує Різдво у грудні, є справжніми європейцями, адже саме за європейські цінності люди стояли на Майдані. "У нас один шлях – до Бога. Та у Європу", – заявляв він.

Однак перенесення Різдва особливого успіху в Україні не мало. Священний синод ПЦУ засудив за "одноосібне рішення преосвященного Михаїла, митрополита Луцького і Волинського, про внесення змін у церковний календар, що є порушенням канонічного порядку". Обласні депутати у своєму зверненні до ПЦУ вказують на необхідність переосмислити складні й болючі моменти спільної історії і рухатися вперед.

Дійсно, крок, на який зважився митрополит Михайло, – дуже сміливий. Та й підтримка виборного колегіального органу регіонального рівня – свідчення авторитету священника і довіри, яку він має серед пастви й місцевої влади. Нечасто влада підтримує церковних ієрархів. До речі, саме Михайло Зінкевич був одним із перших, хто приєднався до ПЦУ, а вже слідом за ним і завдяки йому Волинська громада стала однією з найчисельніших серед громад інших регіонів за кількістю єпархій і парафіян, які підтвердили свою канонічну причетність до Православної церкви України.

На початку січня 2020 року Михайло Зінкевич так само сміливо і спокійно прийшов проінспектувати ремонтні роботи в Почаївській лаврі УПЦ МП. Свій крок він пояснив тим, що Лавра належить усьому українському народу, а не окремій конфесії, а також необхідністю вивчити стан справ у зв'язку зі швидким переходом Почаївської лаври у ПЦУ.

До речі, саме Михайло Зінкевич був головним конкурентом митрополита Епіфанія на момент виборів предстоятеля ПЦУ. Прихильники Зінкевича впевнені, що тільки зняття його кандидатури зробило можливими перемогу й обрання митрополита Епіфанія, який відтоді дуже пильно ставиться до будь-яких проявів незалежності митрополита Луцького і Волинського. Такий авторитет серед волинських священників може стати причиною певних ревнощів із боку керівництва ПЦУ: адже досі волинські священники вважають, що ПЦУ рано чи пізно очолить їхній митрополит, оскільки саме він має необхідні зараз особисті лідерські якості для відстоювання позицій церкви в період її становлення. Причому свою амбітну мету очолити ПЦУ він майстерно подає як боротьбу за надання церкві статусу патріархату. Тобто себе він бачить патріархом, і в цьому їхні позиції з Філаретом сходяться.

Ще одне непорозуміння між головою ПЦУ Епіфанієм і главою Волинської єпархії сталося влітку 2019 року, під час хресної ходи на честь Дня хрещення Русі. За інформацією ЗМІ, його причиною стала нечисленність заходу, а розбіжності виникли на ґрунті ефективності використання коштів, виділених меценатами главі ПЦУ митрополитові Епіфанію.

Такі сварки між священниками, які з’являються на сторінках ЗМІ, звичайно ж, не додають репутації новій українській церкві. Але відкрита дискусія – це ознака її демократичності. Є й позитивна сторона цієї медалі: на щастя, Волинь отримала свого сильного духовного лідера, здатного відстоювати інтереси вірян.

Джерело: Сергій Биков / Facebook