Путін тягнутиме з нормандським самітом до кінця року. Доки не вирішить питання з газовим контрактом, а ми не ухвалимо закону "про особливий статус Донбасу"
Завдяки "Північному потоку – 2" і "Турецькому потоку" президент РФ Володимир Путін майже розібрався з "газовим" питанням, вважає донецький журналіст Сергій Гармаш.
Пєсков заявив, що говорити про зустріч у нормандському форматі до кінця року передчасно. Це те, про що я кажу від самого початку розмов про цей саміт. Який там вересень, жовтень чи листопад! Путін тягнутиме до кінця року. Доки не вирішить питання з газовим контрактом і доки ми не ухвалимо нового закону "про особливий статус Донбасу". Або доки не погодимо із Кремлем змісту цього закону до голосування монобільшістю. Йому немає сенсу про щось домовлятися в Парижі, якщо потім Київ зможе ухвалити закон, який його не влаштує.
Отже, текст нового закону "про особливий статус Донбасу" фактично стає ще однією (неофіційною) умовою Москви для нормандського саміту.
Нюанс у тому, що в такому разі ця зустріч різко девальвує для Києва. А Зе-команда ж уже всі вуха нею проїла і в Європі, і в Україні. На ній (як це не дивно) фактично ґрунтувалася вся політика владної команди стосовно Донбасу. Виконуючи умови Кремля для того, щоб вона відбулася, Зеленський уже поляризував суспільство, суттєво втратив у рейтингу, налаштував проти себе пасіонарну частину електорату, але найнеприємніше – Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати "формулу Штайнмаєра" у своє законодавство і зробити закон про "особливий статус" вже не тимчасовим, як чинний, а постійним...
Із газом (завдяки "Північному потоку – 2" і "Турецькому потоку") Путін майже розібрався. Тепер він диктуватиме нам, який статус надати колабораціоністам, а потім ще й вимагатиме погодити його з ними. Наша "мироточива" влада потрапила в пастку власного неадекватного оцінювання процесів на Донбасі. Вона хотіла домовитися... Із ким?! Москва в особі Суркова і Козака зіграла із Зе-радниками у гру "поганий і добрий поліцейський". І ми повелися... І зістрибнути тепер, навіть якщо прозріння настане, буде нелегко – нас тримають іще одним повідцем – обіцяним обміном полоненими. Ресурс яких, до речі, в України швидко закінчується, а в Путіна на окупованих територіях він є практично невичерпним...
Джерело: Сергей Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора