Надія Трампа на "угоду" помирає останньою

Ну що, робимо ставки на те, що відбудеться 8 серпня, після закінчення строку, який Трамп дав Москві на угоду з Україною про припинення вогню?

Очевидно, що такої угоди до визначеної п'ятниці вже не буде. Чи призведе це до реалізації погроз Трампа про введення нових санкцій проти РФ і вторинних санкцій проти Китаю й Індії, які купують російську нафту?

Однозначно – на радикальні кроки він не піде. Хоча б тому, що мита на товари з Росії з огляду на товарообіг між країнами – це суто символічний жест. А щодо КНР невеликі мита саме через російську нафту можуть запровадити, але радше не як антивоєнну дію, а просто в межах підготовки сильної позиції американця на переговорах із Сі у вересні в Пекіні.

Бо, знову ж таки, враховуючи товарообіг США і КНР, серйозні санкції проти такого гравця можуть зруйнувати й американські, і світові ринки, а Трамп не зацікавлений у підвищенні цін на нафту.

Що стосується Індії, то тут може бути гостріша реакція: обсяги торгівлі, за словами самого Трампа, – мізерні, та й норовлива реакція Моді на ультиматуми США для Трампа переводить цей конфлікт в емоційну площину.

Недарма сам Трамп заявив учора, що його рішення щодо санкцій залежатиме від результатів візиту його спецпредставника Віткоффа до Москви. І що він нібито "ніколи не називав конкретний відсоток" тарифів, які можуть запровадити щодо торговельних партнерів Росії. А джерело Financial Times із його оточення пояснило: "Усе залежить від того, із чим повернеться Віткофф. Якщо він повернеться з порожніми руками, абсолютно ні з чим, Трамп оскаженіє".

З огляду на це очевидно, що президент США не має стратегії й чіткого рішення, що далі, якщо Путін проігнорує його умови. Якось реагувати йому доведеться, але чи будуть це "термоядерні" санкції – точно ні! Принаймні не до поїздки в Пекін. Трамп відчайдушно хоче угоди, а не війни.

До того ж Москва знову дасть йому пас, погодившись на "хоча б щось", щоб Віткофф не повернувся у Вашингтон "абсолютно ні з чим".

Наприклад, уже озвучують припущення про згоду Кремля на перемир'я в повітрі. У принципі, Путін сам зараз зацікавлений у ньому, враховуючи рекордні ціни на бензин у РФ через удари українських дронів і колапс російської системи авіасполучення з тієї ж причини.

Очевидно, через ці фактори й тиск США Путін може погодитися на перемир'я в повітрі, щоб мати час для реалізації мети-мінімум на суші – захопити Донецьку область й оголосити про завершення "СВО". Це для нього важливо. Заморожування конфлікту без контролю над усією територією Донбасу, записаною в росконституцію як "російська", буде рівнозначне поразці.

Звідки такі припущення?

Люди рідко змінюють моделі своєї поведінки, якщо не змінюються кардинально обставини їхнього життя. А якщо ви прочитаєте мемуари Джона Болтона, радника президента США з питань нацбезпеки з квітня 2018-го до вересня 2019 року, то побачите, що Трамп змінює свої рішення частіше, ніж моргає.

Нинішній президент США називає стратегією відсутність такої. Скасовує вже віддані накази (навіть військовим) на підставі суб'єктивного сприйняття інформації, яку почув останньою, уже після ухваленого й озвученого рішення.

У цій книзі купа прямих аналогій із поведінкою Трампа щодо України й Росії. Тільки тоді вона стосувалася Північної Кореї чи Ірану.

Згадайте, як він буквально директивно скерував Зеленського на переговори до Стамбула (хоча ще напередодні і Зеленський, і Макрон із Мерцом, і сам Трамп погодилися, що переговорів не буде до припинення вогню). Подібна ситуація була, коли Трамп скерував до Тегерана, який реалізовував свою ядерну програму, японського прем'єра Абе. Це спричинило нервову реакцію в арабському світі. "Я даремно намагався пояснити [керівництву ОАЕ], що президент Сполучених Штатів має на увазі не більше, ніж розмови, і переговори будуть просто балаканиною".

Ну, хіба це не "Стамбул-2"?

Іран атакував кораблі союзників США і безпосередньо американські безпілотники, а Трамп не робив нічого, намагаючись зробити сценарій переговорів "не образливим" для Тегерана. "Фактично він дозволяв Ірану робити будь-що, поки вони не вбивають безпосередньо американців", – пише Болтон.

"Трамп, який сумнівався будь-якого дня щодо будь-якого питання..." – характеризує його колишній радник.

А як часто він заявляв про дії, яких насправді не було? Блеф Трамп також вважав (вважає) стратегією.

От і вір після цього у "підводні човни" США біля берегів РФ.

Загалом немає сенсу переказувати 600 сторінок тексту спогадів Болтона ("Кімната, де це сталося"), щоб дійти висновку, котрий очевидний навіть на підставі тих фактів, які 47-й президент створив уже за нинішні пів року при владі.

У Трампа немає стратегії завершення війни в Україні. Він має лише стратегію віджимання світових ресурсів для США і своєї Trump Organization. І Трамп розглядає війну Росії проти України лише як один з інструментів реалізації цієї стратегії.

Відповідно, його дії в цьому питанні будуть продиктовані не інтересом припинення війни, а зацікавленістю, наприклад, в українських мінералах або в угоді з Путіним чи Сі. Доля цих угод поки не зрозуміла, тому Трамп теж уникатиме чітких дій.

Тож стратегічно спрогнозувати дії Трампа щодо війни в Україні неможливо! Він сам не знає, що зробить завтра.

Але тактично можна говорити, що все більше втягування президента США в цей процес прискорює заморожування конфлікту. От чим буде ця пауза – перемогою Путіна (захоплення Донецької області) чи його поразкою (збереження контролю Києва над частиною Донбасу) – залежить від того, як Трамп розпорядиться часом. Погодиться він чекати на перемогу Москви, задовольнившись "хоч чимось", що привезе йому Віткофф, чи змусить її зупинитися на позиції "ні вашим ні нашим", – це визначать сьогоднішні обіцянки Путіна Віткоффу й вересневий Пекін.

Путін уже не раз розчаровував Трампа, але з огляду на те, що Віткофф усе-таки знову полетів до Москви, надія на "угоду" для Трампа помирає останньою.

Джерело: Sergiy Garmash / Facebook