Згідно з указом президента, найдрібнішим клеркам інших держав на кшталт Захарової можуть відповідати лише Кулеба, Шмигаль та Зеленський

За хайпом щодо останнього дипломатичного указу Зеленського загубилася реальна, але трохи смішна проблема.

Поясню, що означав би цей указ, якщо сприймати його дослівно і всерйоз. За ним:

• посада речника МЗС втрачає зміст;
• Україна втрачає право виступати від свого імені в багатьох міжнародних організаціях – в ОБСЄ, ООН, у комітеті міністрів Ради Європи тощо – на засіданнях лише на рівні послів;
• найдрібнішим клеркам інших держав типу Захарової може відповідати лише Кулеба, Шмигаль, Зеленський. Інакше це не буде позицією України.

Очевидно, що автори указу мали на увазі інше, але вийшло саме так.

Наголошу: ні, немає нічого поганого в тому, що президент, прем'єр та міністр мають ту монополію на зовнішню політику, якої не має жоден інший посадовець. Це вимога Конституції, а також Віденської конвенції.

І я, звісно ж, прочитав указ далі, до п. 3.1, але він не скасовує написаного в п. 1, де написано слово "лише" і не передбачено жодних винятків.

"Тішить" хіба що те, що указ ніхто не сприйме всерйоз... Але хіба це може тішити... Ну, але правда, хто ж так нормативку пише?

Тим більше, що досі діяла аналогічна, але цілком нормально прописана норма з указу ще далекого 1996 року. Вона каже таке: "Установити, що з офіційними заявами та коментарями... лише президент, прем'єр та міністр закордонних справ України. Інші офіційні, посадові особи органів виконавчої влади виступають із такими заявами, коментарями та ініціативами виключно за відповідними дорученнями... та згідно з повноваженнями, наданими їм у встановленому законодавством порядку".

Тобто в 1996 році в цьому ж пункті указу легалізували речника, послів тощо. А у 2021-му – забули зробити винятки й відсунули цю норму вниз документа, створивши для неї іншу вагу та зміст.

Такий собі антизразок нормотворчості.

P.S. Натомість найцікавіші та змістовні речі написані в документі далі, і я там бачу як добрі, так і спірні норми.

Контроль дипломатів за міжнародними зустрічами всіх держслужбовців – це дуже ок. Давно пора. Але мене трохи непокоїть те, що деякі норми можна творчо почитати так, немов вони обмежують зустрічі депутатів... І оце вже не ок. Утім, це обмеження не працюватиме на практиці навіть у МЗС, якщо буде таке бажання.

Джерело: Сергей Сидоренко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора