За час війни ми здобули підтримку всього світу. Ще ніколи "Я журналіст з України" не викликало стільки поваги

Друзі, День журналіста ми зустрічаємо зовсім по-іншому, ніж рік, два чи три тому. Сьогодні ми змушені воювати за Україну – хто зі зброєю в руках, а хто на своєму – інформаційному – фронті.

Дякую всім вам, колеги, за роботу. Завдяки вам люди в Україні і весь світ знають правду про війну. Знають про жахливі злочини рашистів, героїзм наших громадян, які, ризикуючи власним життям, допомагають іншим.

На жаль, правда коштує дорого. Ця правда забрала вже 32 життя наших колег-медійників. Сьогодні ми не тільки шануємо їхню пам'ять, але й маємо допомогти їхнім родинам і зробити все, щоб убивці були покарані, а їхній подвиг назавжди залишився в історії.

Війна випробовує нас на міцність. Багатьом журналістам і редакціям довелося евакуюватися, багато хто втратив роботу. Спілка не залишається осторонь і намагається підтримати кожного медійника та кожне видання, яке опинилося у скруті.

Але війна – це не тільки час втрат. Це час, коли ми здобули підтримку всього світу, мільйони нових читачів наших медіа. Бо ще ніколи "Я журналіст з України" не викликало стільки поваги.

Я вірю в нашу перемогу. Кожен зараз самовіддано працює заради неї. Військові, волонтери, журналісти... Усі ми об'єдналися заради перемоги, і вона вже близько.

Упевнений, що незабаром і в Донецьку, і в Луганську, і в Мелітополі, і в Севастополі ми зможемо сміливо сказати: "Ми з України!"

Журналісти важливі!

Джерело: Sergiy Tomilenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора