Собчак – неабиякий агент і не даремно їсть кремлівський хліб

Ліберали на довірі.

Хрестоматійний Фунт завжди сидів – вони все життя освоювали виборні бюджети.

Найдосвідченіші почали цю справу ще за Черномирдіна (пам'ятаєте ручки будиночком?). Потім вони освоювали бюджети у Чубайса, потім у Барщевського, потім у Богданова... у Хакамади... у Шаккума... у Прохорова... у Титова... у Нечаєва... Порядок міг переплутати і когось забути, даруйте.

Слова в усіх випадках були прогресивні, бабло кремлівське або підконтрольне Кремлю, робота сезонна, результат відомий.

З певного часу зв'язок нашого чистого лібералізму з порочною авторитарною владою навіть не заперечували (просто відводили очі й зітхали, сподіваючись на розуміння). Але цього разу й очей не відвели. І публічно прозвучала нарешті думка про те, що саме собою зародження ліберального гомункулуса в путінській пробірці – зовсім не гріх, а зовсім навпаки: тактична перемога сил добра!

І що в особі Ксенії Собчак ми маємо справу з таким собі ліберальним Штірліцом, який увійшов у довіру до ворога, щоб у головний момент ударити його пляшкою по голові.

Віра, звичайно, умирає останньою, і галюцинувати ніхто не забороняє, але здоровий глузд наказує нам ґрунтуватися на очевидності.

А очевидність полягає в тому, що Собчак отримала фінансування і карт-бланш на безкарне вчинення ліберальних безумств середньої тяжкості; за прапорці не виходить, Сталіна викрила повністю, але про Путіна поганого слова не сказала, і готовність ризикувати життям заради припинення тиранії нічим не виявила.

Щодо ризику – на жаль, не фігура мовлення: ми знаємо, як Путін чинить із тими, кого вважає зрадниками, чи не так? Знаємо і його інструментарій стосовно тих, кого він вважає реальними, а не потішними противниками... Як кажуть, ласкаво просимо порівняти і переконатися.

Отже, схоже, Штірліц тільки прикидається нашим розвідником, а працює-таки штандартенфюрером. (У межах хрестоматійного сюжету для метафори більше підходить провокатор Клаус, який теж виголошував дозволені ліберальні промови в межах завдання).

Собчак набагато харизматична від своїх попередників у цій ролі, але це єдина відмінність, якщо не враховуючи статі. Утім, ще є й особисті зв'язки – набагато сильніші за ті, які є в обслуги, що конкурує... Отже, агент вона неабиякий – і кремлівський хліб їсть, звичайно, не даремно.

Там, усередині, існують, зрозуміло, й особисті амбіції, але розмова не про психологію, а про політичну реальність. А реальність, повторюся, очевидна: разом з іншими передвиборчими балакунами, але набагато ефективніша за них, Ксенія Собчак виконує найважливіше для влади завдання – заморочити мізки.

Вона електризує маси і затягує їх на малолегітимні й наскрізь фальшиві "вибори" (результат яких вирішений хоча б тому, що реальних противників режиму давно знищили, видавили з країни, оббрехали і маргіналізували, – та просто не допустили в бюлетені!).

Але коли Собчак прилюдно хлюпає водою в обличчя Жириновському, а Грудінін дарує їй за це букет квітів – хто згадає про морг, на який давно перетворилася за влади Путіна політична конкуренція? Цирк запалює вогні, публіка аплодує, і системний ліберал на громадській довірі разом із клоунами, які підкоряють сусідні електорати, допомагає режиму цілісіньким проскочити через небезпечну територію.

Територію, на якій у пристойних країнах заведено віддавати владу.

Проскочивши цей прострілюваний відрізок, влада знову наглухо сховається за бронею "легітимності" ще на шість років, і заради цього бонусу Кремль, як ми бачимо, готовий не тільки терпіти балачки в лавах, але і сам організовувати їх.

Державні нагадування про 18 березня вже лізуть із кожної праски і трамвая, не залишаючи сумнівів: саме провалена явка, ясне відчуття вчиненого шахрайства та підроблення, вуличні протести (всередині) і зниження статусу до критичного (зовні) – ось головна тривога режиму на найближчу неділю!

Саме це турбує Кремль, а не кілька зайвих відсотків, отриманих учасниками декораційного і намертво відсталого пелотона: у крайньому разі, з будь-яким із них можна домовитися, чи не правда? Власне, 100 разів уже і домовлялися, і питання не дорожче за гроші. Адже не Нємцов і не Кара-Мурза з Буковським, усі свої.

Прийди і проголосуй, росіянине, хоч за кого-небудь, але проголосуй! Допоможи включити ваньку, зліпити з узурпації вибори, як зліпив нещодавно один місцевий умілець ракету з гівна. Вона, звичайно, нікуди не злетить, але ж схожа, дуже схожа, правда?

Та зовсім не схожа, зізнатися. Ось зовсім. І для того, щоб працювати на цьому космодромі, треба сильно заплющити очі й заткнути носа. Але це ми вміємо, як з'ясовується. І не бачити очевидного, і не помічати запаху...

Коротше кажучи, усі на вибори, ага. Допоможіть Путіну.

Джерело: Виктор Шендерович / Facebook